Образ самого себе

“У тебе є не лише уявний

образ іншої людини, але і образ

самого себе, що взаємодіє з ним.

Тому в стосунки з цією

людиною вступаєш не ти, а той,

ким ти себе вважаєш”.

Экхарт Толле

Свідомість завжди намагається сформувати образ для Особистості. Помічає це людина чи ні.

Комусь вона нав’язує гру в образ багатої людини, чесної, веселої або розумної. І намагається його підтримувати, поки знаходиться в суспільстві. Хтось формує негативний образ себе, напоказ виставляючи одне лише тільки погане і ненавидячи себе таким. Як правило, образів у людини декілька: для різного оточення і під різні ситуації. Ми можемо їх грати усвідомлено або неусвідомлено. Наприклад, на співбесіді мені треба показати себе як хорошого працівника, а не як музиканта або спортсмена. А неусвідомлено — коли я дійсно думаю, що я музикант, спортсмен або працівник.

Є ще один вид неусвідомленої гри в образ — «здаватися, а не бути». У цьому випадку зовсім не обов’язково бути таким насправді. Свідомості приємно і безпечно, коли цей образ сприймають серйозно ті люди, для яких він формується: для конкретної людини або для суспільства в цілому.

Минулої весни мені раптом захотілося виглядати трішки солідніше, багатше. Ну, зовсім трішки. Чому «раптом»? Тому що до цього часу мене не цікавив статус у суспільстві. І відчував я себе при цьому чудово! Легкість і свобода — так можна описати цей стан. Бажання здаватися крутішим з’явилося після того, як я став оцінювати зовнішність людей, що оточували мене. Оцінювати і порівнювати зі своєю зовнішністю. Хотілося мені чимось виділитися і купив собі годинник. Тут же моя легкість і свобода змінилася впевненістю і важністю. Не скажу, що я ходив з гордо піднятою головою і вип’яченою  груддю, але стан мені подобався. Так я сформував для себе образ успішного «я». Це було комфортно, безпечно і приємно. Але, як мовиться, «недовго музика грала».

Одного разу з друзями ми вирішили зайти в кафе. Цей похід і дав першу тріщину в моєму образі. Кафе було не з дешевих. Побачивши ціни, я зрозумів, що нічого купувати не буду і стало жахливо незручно. Товаришам сказав, що я нічого не хочу. І ось тут почався театр у моїй голові. Актори ходили по сцені, хапалися за голови, піднімали руки до неба і у відчаї намагалися знайти рішення, бичуючи себе, продавців і тих, хто встановив такі ціни: «Навіщо ми сюди зайшли?», «Та я піду на вулиці вас почекаю», «Куди ти підеш!? Сиди, не привертай увагу!». А увагу я привернув звісно всіх. Від цього мені стало ще гірше, а це привертало увагу моїх товаришів ще більше: «Ілля, справа в грошах?», «Може, тобі купити?», «Пригощайся».

Подібні випадки повторювалися декілька разів, і непомітно важність і впевненість, яку давав цей статус, розвіялися.

З якою метою свідомість створює ці образи? Відповідь є в книзі А. Нових «АллатРа»:

«Оцінка себе та інших з наступним порівнянням насправді бере початок від тваринної частини людини. Прадавній інстинкт бути «альфа-самцем» чи «альфа-самкою». Тварина завжди прагне виглядати в очах суперника крупнішою і гарнішою. Тому людину так турбує і обтяжує думка когось про неї. Як правило, це обмежується бажанням здаватися, а не бути. Людину турбує: «А що скажуть інші?» Але вона навіть не замислюється, а хто ж саме буде судити про неї? Від гордині й зарозумілості виникає страх людини перед думкою Тваринного начала інших людей».

До мене дійшло на досвіді, що образ, який створюється Тваринним началом, вимагає постійного підживлення. Спочатку дається практично безкоштовна демо-версія на будь-який смак. Хочеш здаватися багатим? — будь ласка. Хочеш здаватися впливовим? — теж можна і т. д. Але за подальше користування стягується плата. І з плином часу вона тільки росте.

Я перестав грати в цю гру. Адже мені зовсім в інший бік. Потім признався друзям, чому я так поводився. І стало легше. Але признатися було нелегко, особливо представницям протилежної статі (власне, для них і будувався цей образ).

Ти сам вирішуєш, що більше тобі треба: зовнішня відповідність з образами тривимірності, ігри з масками Системи або насправді Життя ось цією внутрішньою Свободою, Свободою від страхів та ілюзій, Життя на практиці, Життя Духом.

Із передачі СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. ВІД ЗАВІДОМО МЕРТВОГО ДО ВІЧНО ЖИВОГО.

Так само свідомість формує для нас образ іншої людини: на основі своїх вражень про неї, з особистого спілкування, відношення інших людей до цієї людини, своїх власних асоціацій, накопиченого життєвого досвіду. Наприклад, людина в картузику і чорному спортивному костюмі миттєво формує образ підозрілого суб’єкта. А якщо ту ж людину вперше ми побачимо босою, в одязі кришнаїта і всім перехожим вона даруватиме свою посмішку, то у нас сформується образ безневинної, хорошої людини. І, побачивши наступного дня цю ж людину в спортивному костюмі, у свідомості буде ступор.

«Тетяна: Тобто свідомість часто маніпулює, обманює і підставляє людину саме через образи. Ось, приміром, ти зустрів людину, і її зовнішній вигляд, образ породжує у твоїй свідомості одне враження, один образ. Свідомість намалювала собі там якийсь шаблонний ідеал або, навпаки, що ось «все погано». А потім спільна робота або життя з цією людиною — і увесь ідеал, твою ж ілюзію твоя ж свідомість тобі і зруйнувала…

Ігор Михайлович: Образ — це інструмент магії».

Із передачі «СВІДОМІСТЬ І ОСОБИСТІСТЬ. Від завідомо мертвого до вічно Живого»

З чим пов’язано таке формування образу людини? Із прагненням свідомості визначити об’єкт! Повісити ярлик «це я знаю». Бо невідомість для неї — загроза. І в цій програмі від Тваринного начала нічого поганого немає, якщо ти знаєш про неї, знаєш, навіщо вона потрібна, і як вона працює. І якщо ти не відносишся до неї, як до 100% правди!

У кожній людині є частинка Того, хто створив все. І у кожної людини є вибір, ким бути. Сформовані образи у свідомості розділяють. І тільки єдина духовна природа нас об’єднує.

«Усі люди народжуються і помирають поодинці і всі мають свою духовну долю, яку самі ж і формують своїм вибором. Усі люди за природою свого Духовного начала є добрими, тому що в кожного є Душа і в цьому сенсі всі є рідними і дуже близькими один одному, адже Душі єдині, вони зі світу Бога. І це об’єднує всіх людей, незалежно від соціального статусу, місця проживання, віросповідання та національності їхніх тіл».

А. Нових, «АллатРа»