Маловідомі факти про національну валюту: що ви не знали про гривню

12 маловідомих фактів про українську гривню, про це інформує Голос.if.ua  з посиланням на офіційний сайт  0342.ua.

1. Гривня означає “потилиця”.

Слово “гривна” має корінь із санскритським griiv’aa – “потилиця”. На думку істориків, назва “гривня” походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (на “загривку”).

Гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими термінами.

2. Стародавня валюта.

Перші згадки про гривню з’явилися вже в XI столітті. Ця грошова одиниця використовувалася в Київській Русі. Історик Іван Кондрат’єв ще в 1893 році писав: “Гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояке значення: як знак відмінності, як відома вага і як монета”.

“За велику срібну гривну можна було купити стадо волів”, – розповідає історик Михайло Кучинко.

“Гривна – це великий злиток срібла. З часом, коли треба було заплатити півгривні чи чверть, її розрубували. Більшістю дослідників припускається, що рубль від слова “рубати”. Тобто відрубаний шматок гривні”, – пояснює кандидат історичних наук Роман Миська.

3. Перша спроба.

В XX столітті гривня вводилася в обіг двічі. Перший раз в 1918 році, а вже потім в 1996-му. Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 “шагів” і дорівнювала 1/2 рубля.

Протягом 1918 року в Берліні видрукувано грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Ескіз першої купюри, прикрашеної простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. В ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді осяяної дівочої голівки у вінку.

4. Допомога діаспори.

Уже в 1990-х перша серія банкнот номіналами 1, 2, 5, 10 і 20 гривень була виготовлена ​​в 1992 році канадською компанією Canadian Bank Note Company. Український дисидент Левко Лук’яненко якраз був призначений послом в Канаді і попросив канадську діаспору допомогти Україні обзавестися власною валютою.

5. “Шаги”.

Нинішні копійки відповідно до давніх традицій Русі споконвічно мали називатися “шаги”, але Верховна рада вирішила назвати українські монети “копійками”, щоб населенню було звичніше.

6. Тривалість життя гривні.

Дрібні купюри номіналом 1, 2, і 5 гривень служать всього 6-8 місяців, оскільки часто переходять з рук в руки, псуються, і їх НБУ міняє на нові. Більші – номіналом 10, 20, 50 гривень – в обігу перебувають від одного до трьох років. Купюри номіналом в 100 і 200 гривень живуть в середньому від 5 до 8 років.

Найбільш довговічною купюрою вважається 500-гривнева з Григорієм Сковородою – термін служби цієї банкноти перевищує 8 років.

7. Символ.

Символ гривні був введений в 2004 році з ініціативи тодішнього глави НБУ Сергія Тігіпка. Знак являє собою варіант прописної кириличної букви Г з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність, як і в знаках інших валют, наприклад, долар чи євро. Офіційне скорочення валюти – “грн”.

Символ гривні практично ідентичний символу давньоримської грошової одиниці – дімідіа (половини) секстули. Різниця лише в кількості горизонтальних рисочок: у знака гривні їх дві, у давньоримської одиниці ваги – одна.

8. Папір з малини.

У наш час купюри друкують на спеціальній фабриці, яка належить Національному банку України – в банкнотно-монетному дворі, який розташований в столичному спальному районі Троєщина. Банкнотна фабрика відкрита у березні 1994 року. Папір для банкнот виготовляють на Фабриці банкнотного паперу НБУ в місті Малин Житомирської області.

Також Монетний двір виробляє відзнаки Президента України — ордени та медалі. Річна потужність Монетного двору становить 1 мільярд обігових і розмінних монет, 1 мільйон ювілейних і пам’ятних монет та 200 тисяч орденів та медалей.

9. Перше згадування гривні.

Історія гривні почалася з самого заснування Київської Русі. Вперше про неї згадується в “Повісті минулих літ”. Цікаво, що тоді вона мала три значення: монета, нагорода, гирька з точною вагою.

У 8-9 столітті гривня являла собою срібний злиток і називалася — гривня срібла. Тобто гроші були в ужитку “на вагу”. Коли грошові майстри тих часів навчилися робити злитки більш-менш однієї маси, було вирішено рахувати їх поштучно. Так з’явилися монети-гривні. Кілька монет відразу називали кун гривні. Також у побуті залишалася гривня срібла (злиток). Її цінність дорівнювала 4 срібним монетам.

В 11 столітті на території Київської Русі діяли київські гривні. Вага таких грошових одиниць становила 160 г, а форма була унікальною — шестикутною!

З середини 13 століття по всій Русі використовувалися новгородські гривні. Зовні вони нагадували срібні палички і важили по 204 г кожна. Але і цій монеті не судилося залишитися єдиною. Новгородську монету незабаром “посунула”, а потім і змінила чернігівська. Важила остання стільки ж, скільки і перша, а зовні нагадувала шестикутну гривню. Потім у різні роки гривнею називалася 10-копійчана срібна монета і мідні 2, 5 і 3 копійки.

10. Найкрасивіша.

У 2008 році комісія з естетики Міжнародного фінансового банку визнала українську гривню однією з п’яти найкрасивіших валют світу. Крім неї, в компанії призерів виявилися австралійський і американський долари, євро і болгарський лев. До сьогоднішнього дня на банкнотній фабриці Нацбанку виготовлено кілька мільярдів купюр, а точна кількість виготовлених банкнот – державна таємниця.

11. Коли почали “малювати” сучасну гривню.

Робота над новою грошовою одиницею України розпочалася ще в квітні 1991 року – за п’ять (!) місяців до проголошення незалежності. Чому так рано? Виявилося, що Україна, котра тоді ще перебувала у єдиному “рубльовому” просторі з Росією, як колишня радянська республіка мала право емітувати безготівкові рублі, щоб розраховуватися з Москвою за товари. І хоча це стосувалося лише безготівкових розрахунків (в України не було власних потужностей для друку грошей), це знецінювало власні російські гроші і Москва тиснула на Україну, щоб та припинила “розхитувати човен”. Саме тому Україна залишила “рубльову” зону і так виникла ідея переходу на власну валюту. Щоправда, до сучасної гривні треба було ще пережити кілька років засилля “фантиків” – купонокарбованців.

11 травня 1991 року художники Максимов і Лопата принесли в парламент свої роботи. Ескізи розклали на великому столі. До них підійшли члени комісії з економічних реформ на чолі з головою Верховної Ради Української РСР Леонідом Кравчуком. Виявилося, що майже всі майстри представили лише фрагменти купюр, а в художників Бориса Максимова і Василя Лопати були завершені ескізи двох банкнот. Подивившись на них, Кравчук сказав: “Оцi грошi будемо робити”.

12. Чому гривня не пішла в обіг у 1992 році.

До того часу, коли гривню таки надрукували і довезли до Києва, нову незалежну країну поглинула така інфляція й економічна криза, що вводити нову грошову одиницю означало просто поховати її. Вирішили запровадити купони, які до 1996 року й замінювали повноцінні гроші. Їх-то інфляція і “з’їдала”, поховавши надії українців на бодай якісь накопичення за дві третини дев’яностих років.

“Введення гривні відбулося мало не через п’ять років після здобуття країною незалежності. Тимчасова валюта, карбованець, мала колосальний негативний вплив на економіку держави”,– згадує один із тодішніх керівників Нацбанку Віктор Лисицький. За його словами, складність ситуації була в тому, що всі усвідомлювали, що рано чи пізно валюта мінятиметься.

До введення гривні в Україні була настільки інфляція, що 1995 році НБУ ввів в обіг банкоту номіналом в один мільйон карбованців. В 1996 році під час введення гривні карбованцеві вклади населення перераховували у гривні за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню.