Олег Бахматюк: через НБУ зупинили лікеро-горілчаний завод у Івано-Франківську

Власник ВіЕйБі Банку відреагував на дії НАБУ щодо своїх менеджерів, розповів, чому в Офісі президента без великого захоплення комунікують з ним, та пояснив виведення коштів з банку на власні компанії одразу після отримання кредитів від НБУ.

– За нашою інформацією, ви зараз уже не в Україні?

– У Швейцарії, на зустрічі з керівником майданчику з продажу компанії Cargill.

Минулого тижня ми написали лист до Фонду гарантування вкладів, що ми хочемо повернути 8 мільярдів гривень заборгованості по VAB Банку та банку “Фінансова ініціатива”.

Наші умови – 500 мільйонів гарантійного внеску і щорічний платіж 1 мільярд гривень. Ми домовились з Фондом і Міністерством фінансів активно працювати у цьому напрямі.

Для цього має бути певне фінансове покриття, що може забезпечити мій агрохолдинг. Я вже три тижні зустрічаюся на Близькому Сході і в Європі з інвесторами, зокрема і з Cargill.

Цінність компанії “Укрлендфармінг” у двох речах: товарний ресурс, який вона генерує, і друге – має доступ до землі, що буде потрібно уже в найближчому майбутньому.

П’ять років нас ніхто не чув щодо питання реструктуризації банківської заборгованості, тому зараз ми сподівалися почати новий діалог. Утім, вчорашні дії НАБУ були для нас певною мірою несподіваними і незрозумілими.

– Наші інсайдери кажуть, що ви втекли з країни.

– Тікати з України не збирався, я збираюсь повернутись. Я завжди на виїзді багато працював, але в останні три тижні був у пошуку ресурсу, щоб повернути Фонду гарантування вкладів кошти. Ми спілкувалися з Оксаною Маркаровою (міністр фінансів. – ЕП), вона в курсі.

Справа не в Бахматюку, а в тому, щоб повернути кошти. Від цього залежить робота 27 тисяч осіб, 1% ВВП, податки. Складається враження, що ми кричимо в ущелину, а чуємо звідти “сам дурак”.

У мене сьогодні зустріч. Я хотів продавати контракт на 5 років поставки зернових, взяти фінансування, щоб покрити гарантійний внесок і віддати мільярд гривень щорічного платежу. Ці кошти треба десь брати. А тепер я не знаю, що казати Cargill.

Зараз я хочу домовитися про реструктуризацію банківської заборгованості, а потім будемо шукати стратегічного партнера для агрохолдингу, тому що я мажоритарним акціонером в “Укрлендфармінгу” вже бути не можу. Агрохолдинг – це єдина моя компанія, яка генерує якийсь дохід. Але ці рєбята (НАБУ – ЕП) вирішили, що краще створити шум, все поламати.

– Кого з ваших менеджерів затримали?

– Затримали керівників VAB Банку, керівника компанії, яка давала під заставу того самого стабілізаційного кредиту приміщення лікеро-горілчаного заводу в Івано-Франківську. Ми цей завод побудували за 37 млн дол у 2004-2005 році і дали його в заставу, коли брали рефінансування.

Зараз завод не працює, тому що знаходиться у власності Національного банку. Без роботи 800 осіб. Більшість з них поїхало в Польщу. Це показує, що будь-яка боротьба вигідна тільки тим, хто продає зброю. А хтось в цей час нічого не отримує, тільки задоволення власних амбіцій і нездорової логіки.

– Поясніть, як влаштований переговорний процес? З ким ви його ведете і яка тут роль Фонду гарантування вкладів?

– Ми спілкуємося безпосередньо з керівником ФГВФО Світланою Рекрут, з Міністерством фінансів. Вони зацікавлені в тому, щоб були повернуті хоч якісь кошти, а не “рекордно” продані за 3% кредити.

Я пропоную набагато більше, ніж їм пропонують за ці активи, і виграють від цього тільки шакали, які було навколо. Ми ж не власники землі, ми орендуємо її. А цей конфлікт може призвести до того, що з нами розірвуть орендні відносини.

Репутація сильно впливає на фінансові ресурси. Елеватор на 3 млн тонн, який ми будували, заводи та інше одразу стане на порядок менше коштувати. Це моє припущення. Не знаю, для чого це робити державі, яка навпаки повинна зберігати цілісну модель, яка генерує податки і “кеш”.

– Ще раз можете пояснити, в чому суть вашої пропозиції, і чому домовитись не виходить? 

– Ми пропонуємо повернути 8 мільярдів гривень: 500 млн грн становитиме гарантійний внесок, щоб у держави не було сумнівів щодо наших намірів. Ми пропонували на розгляд Фонду гарантування залучити будь-якого міжнародного радника, зробити модель і виплачувати 1 мільярд на рік.

Далі повинна була бути дискусія. “Ти шукай гроші, а ми будемо формувати якусь позицію”. Комусь це не сподобалося, хтось не повірив нашим словам.

– Кому саме не сподобалось?

– Я бачу, що це НАБУ і Рябошапка (генпрокурор Руслан Рябошапка. – ЕП). Ми закінчували переговорний процес, і вчорашні обшуки стали для нас сюрпризом. Логічно було б досягти якогось консенсусу, але ми отримали шум та імітацію процесу. Тепер мені важче буде вести переговори.

– Наскільки я розумію, для вирішення такої ситуації у держави немає інструментів. Як це взагалі можна зробити?

– Для того, щоб побудувати міст, треба почати його будувати.

Держава повинна прагматично оцінювати, скільки вона може забрати назад максимально – 1% чи 20%, 30%, 40% від активів, що знаходяться на балансі ФГВФО. Ще треба зберегти економічно активні зв’язки, тому що для України це питання економіки.

– Чому тоді за ці два роки досі немає результатів переговорів? Може вони взагалі неможливі? 

– Фонд гарантування якраз був “за”, а НБУ – “проти”. Чому НБУ так діє? Бо будь-який чиновник “морозить” процес, який є для нього незвичний або дискомфортний. Бо йому краще не зробити, ніж зробити.

У інших країнах я домовляюся з кредиторами про набагато більші цифри. А НБУ тримає мене “за одне місце”, щоб зламати і розірвати цю ситуацію.

– Можливо, НБУ не погоджується з вашою пропозицією, тому що кажуть, що ви винні понад 10 мільярдів?

– Не треба слухати Бахматюка, може Бахматюк бреше. Візьміть Ernst&Young, візьміть Ротшильда. І вони скажуть: “Бахматюк може повернути 10 мільярдів, якщо матиме доступ до компанії і якісь доходи”.

Я скажу: “Я можу повернути 100 мільйонів”. Вони скажуть: “Олег, ми вам не віримо”. Є “Укрлендфармінг”, він генерує якийсь потік. Держава повинна мати гарантію цього процесу. Всі ці речі повинні обговорюватися.

Держава повинна продемонструвати бажання розпочати процес переговорів. Можна культурно послати, а держава посилає прямо.

Коли я виходжу з пропозицією, вони замість того, щоб відмовитись, починають придумувати цифри – 30 мільярдів. А чому не 40, чому не 50, чому не 100? Логіка відсутня, немає елементу дискусії.

Друге: має бути прагматичний підхід. Держава хоче отримати максимальну цифру. “Кидаємо Бахматюка на ProZorro, і отримуємо 1%”. 8 мільярдів – це ж краще, ніж 1% від цієї суми? Ми хочемо підсилення застави, участі у процесі. Ми ж українська компанія, де працює 27 тисяч осіб.

Якби у мене не було активів в Україні, то не було б про що говорити. Я претендую на розуміння процесу, я не претендую бути істиною в останній інстанції. Для цього у цивілізованому світі існують механізми, де працює здоровий глузд.

Якщо держава не може розпочати переговорний процес, то в цьому може допомогти Верховна Рада, яка зараз легко приймає нестандартні ініціативи. Головне – бажання вибудувати процес з максимальною економічною вигодою.

– Щодо суми рефінансування, про яку йдеться в розслідуванні. Ці кошти ваш банк отримав, а потім їх просто вивели. 

– По-перше, справа НАБУ – на 1,2 мільярда гривень – це останнє рефінансування. По-друге, існує акт з ФГВФО по запиту НАБУ, в якому чітко вказано, що гроші пішли на виплату коштів фізичним особам.

Рефінансування ми отримали за місяць до введення тимчасової адміністрації. Не треба було ні поруки, ні застави. Хай би собі йшло своєю колією. (йдеться про те, щоб краще банк взагалі не отримував згаданий стабілізаційний кредит. – ЕП)

Я намагався врятувати банк. VAB був першим системним банком, виведеним з ринку. У мене був протокол, підписаний Олександром Писаруком, Олександром Шлапаком, Валерією Гонтаревою, Арсенієм Яценюком і мною, що я надам 200 мільйонів доларів і вони підуть на баланс державного Укргазбанку.

Гонтарева поламала цю процедуру. Ця справа, яку підняло НАБУ, вже 4 рази була закрита. В цій державі постійно доводять, що ти – ніхто. Приходить нова влада, витягує справу, призначає політичну доцільність, робить тебе винним.

І я не можу нічого сказати, бо я олігарх. Мене хочуть просто загнати. Не знаю, як надалі складатиметься ця ситуація. Я бізнесмен, який шукає вихід і конструктив.

– Давайте зупинимося на тих позиціях, про які говорить НАБУ. Вони червоною лінією проходять через всю справу. Наприклад, активи. В ухвалі суду зазначається, що вартість застави не відповідала сумі кредиту. 

– Я дав у заставу по останньому стабілізаційному кредиту лікеро-горілчаний завод. Дав його як бізнес, а не нерухомість. Завод генерував 680 млн грн виручки і мав дохід 60-70 млн. Була ще нерухомість у банку в центрі Києва загальним обсягом 5 тис кв метрів, і моя особиста порука.

Якщо порівнювати вартість нерухомості у центрі Києва у 2014 році і зараз, то різниця очевидна. Далі зупинили завод, звільнили людей. НБУ вже виграв суди, а завод нікому не потрібний. НБУ не знає, що з ним робити.

Нехай він би давав 50 млн грн на рік доходу, але виробництво зупинене. Працюючий бізнес коштує набагато більше, ніж непрацюючий.

Потім НАБУ робить оцінку активу і каже: це коштує 200 млн грн. Але всі активи у цій державі з 2014 по 2019 рік пройшли сильну корекцію. У нас є оцінки Харківського та Одеського університетів експертиз, згідно з якими активи коштують 1,2 млрд. Але наші оцінки не приймаються.

НАБУ дає запит у ФГВФО: перевірте, куди пішли кошти. Результат показав, що 900 млн пішли на виплати клієнтам одразу, решта – на картки. Два роки назад у нас були більші фінансові можливості, кращі, ніж сьогодні. Ми готові домовлятися, але чиновнику в Нацбанку набагато вигідніше сказати “нє”.

Наприклад, я приходжу до чиновника НБУ і кажу: “Віддам 5 млрд, бо більше немає можливості”. Чиновник хоче перестрахуватися і наймає міжнародного радника. Той і оцінює, скільки насправді я можу повернути.

І у чиновника є вибір: воювати з Бахматюком і отримати 500 млн, чи не воювати і отримати 5 млрд. Крім того, за мною стоїть економічна складова: податки, робочі місця. Є об’єктивні і суб’єктивні обставини.

– Ви повністю контролювали операційні процеси в банках?

– Я взагалі не втручався в операційні процеси в банку. Як акціонер вникав в основні моменти. В ті часи я в Україні проводив близько 100 днів на рік. Весь інший час перебував у Китаї, на Близькому Сході. Тоді вдалося залучити 2 млрд доларів інвестицій в Україну.

– Дуже дивно виглядає той факт, що після отримання стабілізаційного кредиту одразу 680 млн грн з банку пішли на вашу компанію Quickсom Limited.

– Вас ввели в оману. Це була внутрішньобанківська операція. По суті, це бухгалтерська операція “своп”, коли кредит зараховується за рахунок депозиту. Твердження про виведення грошей – брехня.

Це стандартна операція, яка була проведена для покращення показників банку. Дати цих операцій не співпадають. Це не має жодного відношення до стабкредиту на 1,2 млрд грн.

– Це стосується і депозитів на суму 380 млн гривень, які в ой час повернули Тростянецькому м’ясокомбінату та підприємству “Світанок”?

– Це все свопи. Тим більше вони мали свої гроші на коррахунках. Банк – це установа, яка не має права відмовити у перерахунку. Рівно 1,2 млрд грн між датою отримання рефінансу до введення тимчасової адміністрації було виплачено фізичним особам. Сподіваюся, суд почує ці аргументи.

– Ще один аргумент від НАБУ – банк не надав НБУ програму фінансового оздоровлення.

– Банк надав всі документи, які потрібні.

– Затримали Писарука і представників Нацбанку…

– НАБУ не може розслідувати злочини проти бізнесу. НАБУ розслідує злочини проти корупції чиновників.

Моя “змова з Писаруком та іншими співробітниками Нацбанку” полягає в тому, що Писарук скликав нараду, де був директорат департаменту, бенефіціар, голова правління і нібито ми вступили в змову.

– Гонтарева на той час була у відпустці?

– Не пам’ятаю. Напевно, була у відпустці. Писарук виконував обов’язки.

– Ви написали листа президенту Зеленському. Чи зустрічалися ви з ним особисто для обговорення цієї ситуації?

– Я зустрічався з Андрієм Богданом. І з питання рефінансу, і з іншого питання. А саме щодо створення компанії для роботи з Китаєм. Ми хотіли вирішити питання з фінансовими можливостями, зробити щось добре для держави.

– На чому ви зійшлися з Богданом у ситуації з банками?

– Зійшлися на тому, що будемо працювати з Фондом гарантування і всіма іншими. А потім, наскільки я розумію, щось перегралося. Великого захоплення там не було.

– Нещодавно була зустріч Зеленського з банкірами. Там серед іншого обговорювалося питання повернення рефінансування щодо непрацюючих кредитів. Вам відомо, про що вони говорили і чи згадували вас? 

– Ні, не знаю. Мене туди не запрошували.

– Ви збираєтеся повертатися до України?

– До сьогоднішнього дня збирався. Зараз необхідно розмовляти [з інвесторами], і дивитись, що буде далі.

Як ви думаєте буде відбуватися зустріч з людьми, які профінансували нас на 20 мільйонів доларів, після вчорашніх подій? Чи залишиться у них бажання дати ще 40 млн доларів, які вони пообіцяли?

Вони ставитимуть запитання, що буде далі. Я тримаю в курсі своїх переговорів Фонд гарантування і міністерку фінансів, і не розумію, навіщо було робити шум із затриманнями співробітників моїх компаній.

– Вас ще не оголосили в розшук?

– Мене не можна просто так оголосити в розшук. Мені мають вручити підозру за рішенням суду. Я буду наймати юристів і впевнений, що ми виграємо європейські суди. Ми будемо абсолютно публічними.

В мене є 2 млрд доларів від зовнішніх кредиторів – експортно-імпортні агентства, стейкхолдери, великі банки. Вони напружаться від цієї ситуації. І це буде “супер” для країни, особливо перед запуском ринку землі. Ситуація з “Мрією” це показала.

Я не спекулюю. Просто не розумію, навіщо люди ламають процеси, які матимуть наслідки для всіх. Мабуть, зараз так побудована система прийняття рішень.