Армія повинна бути поза політикою!

В Україні останнім часом з’явилося чимало персонажів, які називають себе «військовими активістами» та «військовими експертами», про це інформує Голос.if.ua.

Їх охоче запрошують на радіо і телебачення, вони коментують ті чи інші події для різних видань, електронних чи друкованих. І все б нічого, якби певна частина з них не демонструвала кричуще (і дуже небезпечне) лобіювання окремих представників політичних партій та політичних осередків, що в свою чергу дискредитує честь українських військових, учасників ООС (АТО). Не будемо називати конкретні прізвища — справа не в персонажах, а в явищі.

Дуже популярними останнім часом стали дві тези такого ґатунку. Перша — що «армія повинна бути поза політикою» (відстоює виключно позицію суспільства та громадськості, саме такими словами її й формулюють); друга —що політизацію українських військовослужбовців ЗС України, учасників ООС (АТО) провокує Путін і що вона вигідна тільки йому особисто.

Почнімо з останнього.

Так, Путін справді прагне нацькувати українських військових на владу, але всі ці намагання не мали б під собою жодного ґрунту, якби не кілька суттєвих внутрішньо українських моментів. Якби не бездарна тактика і стратегія деяких політиків, які використовують військовослужбовців ЗС України – учасників АТО (ООС) у досягненні своїх меркантильних інтересів. Можна було б довго говорити на цю тему, але здається стає зрозумілим те, що саме «політизація» наших військових і провокує недовіру до влади та конфлікти з нею. Ба більше: військові — це не щось апріорі аполітичне, це інструмент в руках окремих політичних сил.

Звичайно, військові не повинні бути, образно кажучи, «партійними». Але без розуміння засад політики, як зовнішньої, так і внутрішньої, армія не зможе служити національним інтересам.

Втім, зрозуміло, що участь діючих військовиків у партійно-політичному житті справді є нонсенсом і відхиленням від приписів демократії. Тобто вступ до війська під час війни, хай і «гібридної» — це цілком нормально. Це нормально, що військові йдуть захищати Вітчизну; а от те, що вони відіграють роль інструменту у політичному протистоянні окремих політичних сил,  розхитуванні суспільно-політичної обстановки, висвітленні свідомої чи не свідомої недовірі до влади, і не розібравшись до кінця в ситуації проведенню мітингів та акцій протесту з невідомими мотивами та замовниками може призвести до серйозних наслідків для нашої держави та національної безпеки. Все це без сумніву мотивує тезу: «армія поза політикою».

Отож, як бачимо, справа з проблемою «армія та політика» дуже непроста. Багато кому вигідні маніпуляції щодо неї. Тому з радіо й телебачення не вилазять «військові активісти» та «військові експерти» з їхнім невіглаством, помноженим на амбіції та на вигоду від популяризації чиєїсь політичної лінії. А це вельми небезпечно навіть у мирній ситуації, не кажучи вже про обставини нинішньої «гібридної війни» Росії проти України.