Чому лаятися корисно

Вживати нецензурні вислови – грубо, непристойно і образливо. Втім, виявляється, ця не надто приємна людська звичка має деякі переваги, про які ми раніше не здогадувались, про це повідомляє Голос.if.ua.

Попередження: Стаття містить ненормативні вислови, які можуть образити деяких читачів.

Мати сестру, старшу за мене майже на десять років, означало, що вже у 10 я вміла лаятися, як матрос.

Однак, як свідчать дослідження, це не так вже і рано. Діти починають вживати ненормативну лексику у шість років, а можливо, й раніше. А дорослі в середньому лихословлять від 0,5 до 0,7% від загального часу розмов, отже, ми можемо вимовляти десятки проклять щодня, залежно від нашої балакучості.

Людина, яка сипле лайками, виглядає нечемною і грубою та не заслуговує на довіру. Так вчили нас мами. Втім, науковці з’ясували, що лихослів’я може мати несподівані переваги – воно надає переконливості вашим промовам і навіть полегшує біль.

Більше за те, цілком можливо, що лайки народжуються зовсім не в тій частині нашого мозку, яка відповідає за вживання решти слів. Річард Стівенс, психолог і автор дослідження “Паршива вівця: Таємні переваги поганої поведінки”, впевнений, що мозок керує процесом лихослів’я інакше, ніж звичайним мовленням.

Лайки народжуються зовсім не в тій частині нашого мозку, яка відповідає за вживання решти слів

Якщо за більшість мовних навичок відповідає кора головного мозку і певні ділянки в лівій півкулі, то лайки, вочевидь, пов’язані із древнішим відділом мозку.

“Часткове порушення мовлення у людей – афазія – зазвичай спричинене пошкодженнями лівої півкулі. Втім, багато клінічних випадків свідчать, що люди, які страждають на афазію, як правило, не мають проблем з ідіоматичними стереотипними висловами, тобто можуть вільно співати або лаятись”, – пояснює науковець.

“Дослідження пацієнтів із синдромом Туретта – нервовим розладом, в результаті якого люди можуть неконтрольовано викрикувати нецензурні вислови, показало, що лайки формуються у глибинних структурах мозку – базальних гангліях”.

Звичайно, види табуйованої лексики відрізняються в різних культурах.

В англійській мові слова swear і curse (“лаятися”, “проклинати”, “лихословити”) вказують на релігійне походження лайливих висловів. У Середньовіччі особливо образливими в англійській мові були релігійні прокляття, зокрема слово damn – “прокляття!”, “чорт забирай!”, зазначає Мелісса Мор, авторка нещодавно опублікованої книжки про лайки.

Інші слова, які описували частини тіла, не сприймались настільки образливими, як сьогодні. Приміром, нецензурне (і дуже грубе у сучасній англійській) позначення жіночих статевих органів використовували в назвах вулиць і як прізвища.

“Існують підтвердження, що це слово не викликало обурення, – розповідає дослідниця. – Люди жили в тісніших умовах, вони частіше бачили одне одного голими, а сучасного поняття приватного життя майже не існувало. Таким чином, тіло було менш табуйованим”.

Коли ми лаємось, серце прискорює ритм, що демонструє емоційну реакцію організму

Все змінилося в епоху Відродження, каже науковець, коли терміни, пов’язані з сексом, набули значної сили. “Отже, в місцях, яких майже не торкнулася Реформація (протестантська революція церкви), релігійні лайливі вирази залишилися потужнішими”, – пояснює Мелісса Мор.

Це означає, що в Іспанії або Італії образа релігійних діячів – або навіть церковних артефактів – може бути дуже сильною.

В азіатських культурах більшість лайок пов’язані із соціальним статусом, предками і збереженням власного обличчя.

“Існує міф про те, що в японській мові немає нецензурних слів, – каже пані Мор. – Та це геть не так. Японці не тільки мають цілий арсенал непристойних висловів, пов’язаних із сексом або екскрементами, але також багато образ зі значенням втрати поваги в суспільстві, статусу”.

Якщо когось називають дурнем – бака – в японській це значно образливіше, ніж в англійській (або інших європейських мовах). Отже, в японській існує безліч способів образити співрозмовника, навіть якщо вони і відрізняються від нашої мови.

Лайки існують і в мові жестів. Оскільки в мові глухонімих додаткові слова в реченні потребують більше часу і фізичних зусиль, то для передачі вульгарного значення слова зазвичай змінюють місце розташування знака відносно тіла.

“Наприклад, підносячи руки до носа можна додати вислову пейоративне (зневажливе) значення, як-от “потворний”, “нудний “, “зарозумілий”, “гидотний”, – каже Донна Джо Наполі, професор лінгвістики зі Свортморського коледжу в штаті Пенсильванії.

Подвійне постукування підборіддя великим пальцем руки з піднятим середнім пальцем означає образливу фразу, в якій згадується матір співрозмовника, бо подібний жест, але з піднятими догори усіма п’ятьма пальцями має значення “матір”.

Переконливість

Як показало недавнє дослідження, вживання непристойних висловів має кілька прихованих переваг.

Найбільш очевидна з них – це те, що за допомогою лайок ми спілкуємось більш ефективно. Вживаючи міцний вислів, ми не лише передаємо значення речення, але й нашу емоційну реакцію на його зміст. Це також дозволяє нам висловити гнів, огиду або біль, а також показати співрозмовнику, що йому треба триматися від нас подалі, не застосовуючи фізичну силу.

Дослідження свідчать, що лайки підвищують ефективність та переконливість повідомлення, особливо коли вони вживаються несподівано. І це також стосується промов політиків.

Дослідження 2014 року показало, що дописи у соцмережах фіктивних політиків, в яких вживались лайливі вирази, сприймались читачами як більше неформальні і підвищували позитивне враження від джерела, хоча і не змінювали ймовірності голосування за політика.

Щоправда, дослідники припускають, що такі результати пов’язані саме зі специфікою інтернет-блогів, оскільки ми схильні більше лаятися онлайн. Так, дослідники недавно з’ясували, що користувачі Twitter вживають ненормативні вислови близько 1,15% часу онлайн, тобто майже вдвічі більше, ніж коли ми спілкуємось наживо.

Люди більш схильні вживати нецензурні вислови в Twitter

Низка досліджень, проведених Річардом Стівенсом та його колегами, показала, що лайки допомагають впоратись із болем. Учасники експерименту, які вживали міцні слівця, поки тримали руку у відрі з крижаною водою, витримали випробування довше, ніж ті, хто казав слова з нейтральним значенням.

“Окрім толерантності до болю в учасників також зростала частота серцевих скорочень. Коли ви лаєтесь, ваше серце прискорює ритм, що демонструє емоційну реакцію організму, – каже Стівенсон. – Це відповідь на стрес або захисна реакція і вона також має знеболювальний ефект”.

Солідарність

Дослідження свідчать, що потенційна користь від вживання лайки прямо залежить від того, наскільки табуйованим є цей вислів для вас, а це, своєю чергою, спричинене тим, як часто вас карали в дитинстві за вживання таких слів.

Експеримент 2013 року показав, що люди, яким у дитинстві суворо забороняли лаятись, мали підвищену провідність шкіри (міра фізіологічного збудження), коли зачитували вголос список з непристойними висловами.

Міцне слівце допомагає впоратись з болем

Всупереч поширеній думці, лихослів’я може бути формою ввічливості. Новозеландські учені з Веллінгтонського університету Вікторії спробували дослідити зв’язок між рівнем співпраці в групі робітників миловарного заводу і вживанням лайливого слова fuck в їхньому спілкуванні. Науковці виявили, що хоча робітники багато лаялись, спілкуючись між собою, вони не вживали ненормативної лексики з робітниками інших відділів.

Науковці вирішили, що лайливі слова в умовах праці насправді висловлюють солідарність і слугують зміцненню зв’язків між членами команди, зменшенню напруженості і подоланню бар’єрів між співробітниками з різним професійним статусом. Це ніби означає: “Я знаю тебе так добре, що можу дозволити собі поводитись фамільярно”.

Отже, безперечно, існують ситуації, коли лайки приносять користь, але як вони характеризують того, хто їх використовує?

Ми, звісно, розуміємо, чому в спілкуванні з босом або в гостях у бабусі краще тримати язик за зубами, бо вживання міцного слівця може зіпсувати наш імідж. Більше за те, дослідження, проведені у 1970-х роках, показали, що людей, які вживають лайливі слова, зазвичай сприймають як менш компетентних та ненадійних.

У відомому психологічному тесті, який визначає п’ять головних рис особистості, схильність вживати табуйовану лексику є характеристикою невротичної особистості та екстраверта. І, навпаки, є зворотно-пропорційною таким рисам, як поступливість та свідомість.

На щастя для декого, це ще не все.

Недавні дослідження значною мірою спростували думку про те, що звичка лаятись притаманна переважно нижчому соціальному класу і свідчить про брак освіти та недостатнє володіння мовою.

Тімоті Джей і його колеги виявили, що схильність до нецензурщини прямо залежить від мовленнєвих навичок і зовсім не свідчить про брак словникового запасу.

Лаятися – універсальна людська риса

Автор “Паршивої вівці” Річард Стівенс посилається на дослідження, зроблене в Ланкастерському університеті 2004 року, яке довело, що хоча вживання лайок зменшується з рухом догори соціальними сходами, верхня частина середнього класу лається значно більше, ніж представники його нижньої частини. Це може означати, що коли люди досягають певного статусу, вони перестають перейматися враженням, яке створюють.

“Коли кожний намагається поводитися найкращим чином, виникають ці дивні ситуації, коли всі надто ввічливі, мовчать і нічого цікавого не відбувається, – каже він. – Якщо вам здається доречним вжити необразливу лайку, ви можете покращити атмосферу спілкування, навіть якщо зробите це ненавмисно”.

“Лаятися – це універсальна людська риса, – додає Мелісса Мор. – Вона задовольняє певну потребу, притаманну нам усім”.

Тож, не забудьте про це, коли наступного разу влучите собі молотком по пальцю.