Cпритність рук і жодного шахрайства
Кишенькові злодії не тільки використовують спритність рук, вони вміло грають на недосконалості нашого сприйняття реальності, про це повідомляє Голос.if.ua.
У моєї мами очі на потилиці. Вона з дитинства вчила мене бути обережною з незнайомими чоловіками, особливо, коли вони пропонують подарунки.
Тим більше дивує історія про те, як “дуже люб’язний” молодий чоловік із букетом квітів витягнув 20 євро з її гаманця, який вони міцно тримала в руках і з якого не зводила очей.
“Він сказав, що збирає гроші на церковну благодійність, і я достала євро”, – розповідає вона. “Але він заперечив, що це надто багато, і запропонував пошукати в гаманці меншу монету. Схоже, саме в цей момент він й витягнув 20-єврову купюру. Це виявилося пізніше. Я почувала себе такою дурепою”.
Проте вона даремно звинувачувала себе. Вчені-неврологи стверджують, що наш мозок дуже легко піддається обману через примхи нашої уваги та недосконалу систему сприйняття реальності. Насправді, гарантією успішного кишенькового шахрайства є зовсім не спритні пальці, а практичне знання нашої психології. Деякі фокусники демонструють таку майстерність, що вчені досліджують їх трюки, щоб краще зрозуміти, як функціонує наш мозок.
Слабкою ланкою нашого мозку є те, що він не налаштований виконувати декілька задач одночасно. Більшість часу він відфільтровує найважливішу інформацію з оточуючого світу, і це дуже добре. Але, як вважає невролог Сюзана Мартінез-Конде, авторка книги “Трюки розуму” Sleights of Mind, шахраї вміло користуються цією особливістю нашої психіки. Сюзана працює у лабораторії візуальної неврології в Аризоні і вивчає, як фокусник Аполло Роббінс виконує свої трюки на сцені.
“Коли Аполло запрошує глядача на сцену, він змушує його дивитися на речі, про які він говорить. Він підходить дуже близько до людини, торкається її. Аполло порушує особистий простір людини, і це неминуче викликає емоційну реакцію. Учаснику експерименту важко утримувати увагу”.
Отже, хоча спритність рук і має значення, головне – відвернути увагу людини іншими рухами. Вуличні шахраї роблять те ж саме. Вони створюють ситуацію, коли наша увага стає перевантаженою. Класичний трюк кишенькових злодіїв усього світу – це так зване “стійло”. Один з членів банди – “блокатор” – іде попереду жертви і “позначає” її. Потім він раптово зупиняється – “позначений” зіштовхується з ним. Тим часом інший спільник наскакує на них. Шахраї починають заготовлену суперечку. У цій метушні один з них або обидва витягують у жертви все, що можливо, і непомітно передають третьому співучаснику “вистави”, який швидко залишає місце злочину.
“Люди вважають, що увагу відвертають, змушуючи подивитися в іншій бік. Насправді, фокус у тому, аби направити їх думки на інше”, – розповідає Джеймс Браун, сценічний шахрай і гіпнотизер з Великої Британії. “Якщо я хочу, щоб ви не дивилися на якусь річ на столі, легше за все створити таку ситуацію, яка змусить вас подивитися на щось інше. Я можу сфокусувати вашу увагу на двох або трьох речах, окрім тієї, від якої я хочу відвернути вашу увагу. Тепер ваш мозок цілком зайнятий ілюзією вибору”.
Інші прийоми базуються на психології. Кишенькові злодії вештаються біля табличок “Обережно! Шахраї”. Коли люди бачать такий знак, вони починають швидко перевіряти свої коштовності і так підказують шахраям, де вони їх ховають. У випадку з моєю мамою шахрай відвернув її увагу тим, що він зовсім не виглядав як шахрай. “Він був такий люб’язний і поводився так довірливо. Ви би ніколи не подумали нічого підозрілого”, – каже вона.
Пан Браун впевнений, що найважливішу роль грає впевненість. “Найбільша хитрість, якою володіють як фокусники, так і вуличні шахраї, це харизматична впевненість у собі”.
Теоретично, каже Джеймс Браун, однієї сили переконання достатньо, щоб умовити навіть дуже обережну людину віддати свої коштовності. У 2009 році банківський службовець вручив 80 тис. доларів готівкою жінці, яка очевидно просто загіпнотизувала його. “Якщо вам вдається налагодити з кимось розмову і вони вам довіряють, половина справи зроблена”, – впевнений пан Браун.
Розумні рухи
Певні рухи фокусника можуть затьмарювати нашу увагу. Коли Аполло Роббінс почав працювати з Сюзаною Мартінез-Конде, він розповів їй, що особливі рухи його пальців, здається, по-різному привертають увагу глядачів.
Коли пан Роббін проводив рукою у повітрі прямо між двома точками, утримати увагу глядачів було значно важче, ніж коли його рука рухалася по дузі. Коли ми слідкуємо за предметом, що рухається по зігненій траєкторії, наш погляд постійно прикутий до нього. А коли рука малює пряму лінію, очі повертаються на вихідну точку і постійно стрибають між двома точками у повітрі.
Експерименти по відстеженню рухів очей підтвердили, що Роббін не помилявся. Але чому? Пані Мартінез-Конде пояснює це тим, як наша система зору реагує на різні типи рухів. Стеження за дугою активує такий рух очей, який називається “плавне стеження”, тобто погляд постійно слідкує за предметом. Пряма лінія змушує очі рухатися стрибкоподібно – погляд у долю секунди переміщується із точки А у точку В.
“Коли наш погляд рухається стрибкоподібно, мозок не встигає сприймати інформацію між двома точками у повітрі. Так створюється сліпа зона. Ви можете бачити початок та кінець лінії, але не бачите проміжок у просторі між ними”, – пояснює доктор Мартінез-Конде. Під час плавного стеження сліпа зона відсутня. Погляд стежить за предметом на всьому етапі його руху.
Коли ми слідкуємо за прямою лінією, наш погляд повертається до першої точки, щоб компенсувати те, що мозок не встиг сприйняти під час швидкого стрибку очей. Яким би не було пояснення, ця особливість зорової системи людини активно експлуатується шахраями. “У залежності від своїх цілей шахрай може використовувати один чи інший тип руху, щоб привернути або навпаки відвернути увагу людини”, – пояснює дослідниця.
Брудні трюки
Звісно, якщо ви бажаєте пограти з увагою людини, найкращий час для цього – пізній вечір, коли після пари келихів, усе навколо і так здається доволі розмитим. Пан Браун розповідає, як він провів захоплюючу ніч на Трафальгарській площі, спостерігаючи за працею кишенькових злодіїв біля нічних клубів Лондону.
“Вони використовують дуже розумні тактики. Класичний прийом такий. На виході з клубу до вас підходить дівчина і починає говорити з вами. Під час розмови вона починає непомітно хитатись. Вам здається, що це саме ви хитаєтесь і, щоб втриматися на ногах, ви починаєте робити незграбні рухи і падаєте. Дівчина дуже ввічливо допомагає підвестися, а поруч завжди з’являється її подруга, яка також допомагає вам. Нетвердою ходою ви прямуєте додому, а наступного ранку виявляється, що ваш годинник та гаманець зникли”.
Пан Браун підкреслює, що більшість шахраїв не такі вже майстерні, як їх уявляють. “Я спілкувався з циганськими бандами на Лондонському мосту. Я був здивований тим, що вони мають не таку вже й майстерну спритність рук, як вважають. Небезпека у тому, що створюється привабливий портрет шахрая, майстерність якого неймовірно елегантна. Насправді більшість з цих людей просто нахабні авантюристи”.
Але, попереджає пан Браун, їхнього авантюризму достатньо, щоб не відставати від сучасних технологій. І вже найближчим часом вони зможуть зламувати безконтактні кредитки так само успішно, як вони проникають у наш мозок.
Але розуміння шахрайських трюків може знизити шанси того, що ваш гаманець опиниться в іншій кишені. Найменше, що можна зробити, радить Браун, це не втрачати пильності у людних місцях. Вуличні шахраї обходять стороною людей, які поводять себе уважно та оглядаються по сторонах”. Моя мати також попередила би вас не наближатися до чоловіків із квітами.