Українські красуні 100 років тому (унікальні фото)

Як виглядали українські жінки на рубежі XIX – XX століть в різних регіонах країни? Костюми, зачіски, побут…Збереглися унікальні фотографії, про це інформує Голос.if.ua. 

Жінки в XIX – ХХ носили традиційний одяг. Основні елементи такого народного костюма залежали від місця проживання і від матеріального положення.

Волинський регіон, Подільський, Поліський, Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Слобожанщина, Полтавщина і Дніпровська Україна мали свої характеристики, які відрізняли жінок. Також у наших предків була святковий і повсякденний одяг, зимовий і літній.

Українка біля колодязя

“Молочниця з глечиками”

Українська жінка в XIX – ХХ столітті

Спідниця, накидка, вишиванка у кожного регіону мали свій орнамент. Орнаменти, композиційні мотиви, забарвлення, традиції передавалися у спадок.В орнаментах переважали геометричні фігури типу ромбів, розеток, зірок, а також рослини.

Національний костюм української жінки не може існувати без аксесуарів. Це одна з основних особливостей саме нашого традиційного одягу. Всі необхідні доповнення до вбрання з давніх часів несли в собі естетичні вподобання. Тут планка піднімалася настільки високо, що не кожна традиція інших народів могла конкурувати з давньоукраїнською.

Святкове вбрання прикрашалися різними намистами. На додаток до жіночих костюмів йшли нагрудні прикраси. Матеріалом для них могли служити дорогоцінні камені, скло, намиста, а також монети типу «намиста» або «дукачів».

Взуття здебільшого вважалося такою собі “статусною” розкішшю: багатії носили шкіряні чоботи, а селяни – плетені зі стебел рослин “личаки”.

Ще існували “постоли”, стягнені зі свинячої чи волової шкіри. Заможні жінки носили “сап’янці” з кольорової шкіри. Пізніше чобітки дійшли і до селянок, хоча більш як святковий елемент вбрання.

Тобто в жодному разі чобітки не були виключно взуттям. Найчастіше це була найомріяніша дівчиною прикраса.

Слава про ніжну красу українських жінок ширилася від Сяну до Дону. З них писали картини, робили пам’ятні фото, почтові марки.

Навіть за працею українська жінка не забувала причепуритися – вишиванка, намисто, очіпок.

Ще одна риси, яка завжди відрізняла українок – це посмішка і весела вдача. Ще за часів, коли не було науки Карнегі і правил привітного спілкування, в ментальності українських жінок було закладено посміхатись.

Посмішка супроводжувала українських дівчат кожен день, хоча життя було сповнене вибробувань і важкої щоденної праці.

Чисте вікрите обляччия, ніжна шкіра, привітні очі – така вона українська жінка.

Молода ткачиха.

Мабуть таким жінкам присвячувались пісні, такі як “Несе Галя воду, коромисло гнеться, за нею Іванко, як барвінок в’ється”.

І знову весела грайлива посмішка.

Молода жінка у  своєму садочку.

Українка у вишуканому вбранні – рясно вишита спідниця і сорочка, багатий вінок зі стрічками, намисто, черевички.

Молода господиня у колодязя причепуриися вишиванкою та широким очіпком.