Як живе село на Прикарпатті в якому мешкає лише троє людей (відео+фото)

У селі Озерце, що на Прикарпатті, залишилися тільки дві заселені хати. В одній живе подружня пара, в іншій – жінка.

Суспільне Карпати побувало в Озерці й дізналося про героїчну історію та майже безлюдне сьогодення села-пустки на краю Галицького району, інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ.

Прикарпатське село Озерце: холодні хати і теплі спогади

Онука покійної жительки села Оксана Пашинська разом із батьком та сестрою час від часу приїжджає на цвинтар до могили своєї бабусі. Жінка розповідає, що двадцять років тому село ще жило – тоді у ньому налічувалося 25 хат.

“Питання в тому, що не було роботи. Молоді люди їхали на навчання і вже не поверталися. І так час за часом, рік за роком кожен житель села помирав. Ті, що залишилися зараз, – троє мешканців корінних, які ще є живими, – з 29-30 року. Їх забрали діти, тому що ні медпункту, ні лікарні в селі вже немає”, – ділиться Оксана Пашинська.

Окрім відвідин могили, сім`я дбає про бабусину хату та обійстя.

Бабусю звали Броніслава. Народилася у 1932-му році.

Оксана Пашинська

Хату вона купила для себе і дітей.

“Залишившись сама з двома дітьми і ще з дитиною чоловіка, їй дуже важко довелося жити. Вона тримала по 11 корів, звичайно, і ще бики були. За рахунок цього, продавши всю худобу, вона купила собі цю хату”, – розповідає Оксана Пашинська.

У селі є церква Покрови Пресвятої Богородиці, споруджена у 1908-му році.

Дзвіниця та закинуті школа, клуб, крамниця, медпункт.

Є також старий колодязь із питною водою.

Озерце має свої героїчні і трагічні сторінки в історії. За словами Оксани Пашинської, на теренах села у різні часи були і воїни Першої світової війни – уродженці Озерця, і станича УПА, і бійці – вихідці з села.

“Жінка одна, уродженка цього села, її позивний “Калина”, була станичною УПА. За нею почалося полювання, за нею гналися.

Вона забігла до однієї хати, яка стояла на краю села за озером, і попросилася переночувати.

Люди дуже боялися її заховати, бо знали, що прийде розправа, але тато змилосердився і заховав її в бамбетель.

Вона проспала до ранку, поки світало, – пішла. З того часу вони її не бачили, – розповідає Оксана Пашинська. – Але потім над цією жінкою сталася дуже жорстока розправа. Її прив`язали до коней і тягнули аж до Єзуполя.

За архівними документами, її вбили при спробі втечі. Однак люди кажуть, що її тягнули звідси. Тобто не менше, ніж 30 кілометрів тягнули жінку молоду, яка вже мала на той час дітей”.