Фільм «Мої думки тихі» з Ірмою Вітовською нагороджений на фестивалі у США

Український фільм «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча отримав нагороду на кінофестивалі у Санта-Моніці (США).

Його було названо найкращим міжнародним ігровим фільмом, передає щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на КУРС.

Міжнародний кінофестиваль у Санта-Моніці (SMFF) спеціалізується на показі американського та міжнародного незалежного кіно. Проводиться некомерційною кінофундацією Малібу, створеною в 1997 році. Фестиваль організований професійними режисерами, які активно знімають фільми, телебачення та інший розважальний контент.

Фільм «Мої думки тихі» побував в українському прокаті минулого року та мав великий глядацький та фестивальний успіх. Зокрема, фільм було названо найкращим фільмом року за версією Української кіноакадемії.

Нагадаємо, стрічку режисера Антоніо Лукіча вперше показали 4 липня 2019 року в секції East of West 54-го Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, де фільм отримав Спеціальну нагороду журі.

В Україні кінофестивальна прем’єра стрічки відбулася під час X Одеського міжнародного кінофестивалю. Там фільм отримав приз глядацьких симпатій, премію FIPRESCI за найкращий український фільм, премію за найкращу акторську роботу (Ірма Вітовська-Ванца) та спеціальну згадку журі (Андрій Лідаговський).

У травні фільм «Мої думки тихі» переміг у номінації «Найкращий фільм» під час церемонії вручення четвертої національної кінопремії України “Золота Дзига”.

КУРС писав, що стрічка розповідає про звукорежисера, який їде до українських Карпат, щоби записувати звуки тварин для канадської компанії. Супутницею молодика в подорожі стає людина, яка найменше для цього підходить, – його мама. Головні ролі у фільмі виконали молодий актор Андрій Лідаговський та акторка з Франківська Ірма Вітовська-Ванца.

“Для мене це ода всім мамам. Колись монополізм на дитину минає. І усвідомлення для жінки цього моменту, повстання дитини проти мами, не бачення мами своїм супутником на власній дорозі. Це для кожної жінки завжди є травматичним. Як ми говорили з Антоніо, це розрізання пуповини довжиною у життя. З цією пуповиною, поки дитина ще дитина, ти молода та в тебе все попереду. Коли дитина вже доросла, то в тебе залишається лише вчора, а майбутнього залишилось зовсім трохи. Думаю, що через смішні історії, через маніпуляції, до яких вдається моя героїня, вона керується передчуттям тієї болючої ситуації, яка от-от настане. Тому для мене ця роль – солідаризація з усіма жінками.

Я говорю про себе, про своє покоління, я прекрасно відчуваю цю історію. Про жінку епохи 90-х, коли вона переходила з умовно ситого, стабільного радянського дитинства в епоху, коли відбувся крах ілюзій, коли треба було заробляти якось у новій країні, у новій історії. Але я думаю, що жінка будь-якого покоління відчує травму, яку переживає кожна жінка та кожна молода людина незалежно від часу. Так що кожен може побачити свою ситуацію”, – розказувала про фільм Ірма Вітовська.

Одвічна проблема батьків та їх уже дорослих дітей препарована у картині через дотепні діалоги та кумедні ситуації. Але режисер Антоніо Лукіч не обмежується лише цією, достатньо об’ємною темою. Його Вадим – людина, яка не поміщається у жодні рамки. Ані в рамки родинних стосунків, ані в рамки завдань від замовників. Він не поміщається навіть на полицю у потязі. Йому ніби не зручно жити, йому тісно та некомфортно. У цьому випадку зріст актора стає не просто колоритною деталлю, а метафорою. А одвічна тема маленької людини тут ніби перевертається догори дриґом.

Зараз фільм можна подивитись онлайн.

Не забудьте підписатися на наш YouTube канал Голос ІФ, дізнавайтеся новини м.Івано-Франківська та області першими!