Системна корупція у наданні адміністративних послуг у галузі мисливства продовжується

10 лютого 2021 р. на переговорах з Євросоюзом щодо отримання фінансової допомоги від України очікується виконання низки структурних заходів та прогресу у боротьбі з корупцією.

Про це інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ.

Євросоюз наголосив, що корупція гальмує просування реформ. Чиновники, які мають корупційні доходи роблять все можливе, щоб в Україні не встановлювалось логічність публічного управління, сталий розвиток, справедливість.
Одним з механізмів держави при організації покладених на неї функцій є надання адміністративних послуг. Власне, культура спілкування між суб’єктами – державними службовцями та об’єктами – отримувачами має значний вплив на формування загальної довіри до влади й позитивно впливає на політичну ситуацію в країні.
Розуміючи актуальність проблеми, сьогодні, 27.04.2020 р. Міністерство цифрової трансформації України анонсувало на порталі «Дія» створення електронного кабінету громадянина, де розміщується інформація з різних державних реєстрів. Як відомо, у нашій країні вже створено велику кількість реєстрів – їх сьогодні навіть не десятки, а більше двох сотень. Реєстри й бази даних функціонують (якщо це можна так назвати) і підтримуються різними міністерствами, центральними органами виконавчої влади, іншими державними установами.
Навіщо утримувати стільки реєстрів і баз даних? – спитаєте ви. Справа в тому, що створення кожного нового реєстру, скажімо, тим чи іншим міністерством передбачає виділення для цього коштів з державного бюджету. Практично в кожній сфері існують нерозв’язані проблеми, під які завжди можна обґрунтувати створення реєстру. Вирішувати проблеми, як виявилося, не так вигідно, як плодити реєстри, за допомогою яких можна отримувати гроші. Скільки становить вартість підтримки кожного реєстру? Ви собі не уявляєте – це сотні мільйонів гривень. При цьому технічний стан реєстрів є жахливим.

також читати: Не будьте байдужими! Повідомте Голос ІФ про незаконну вирубку лісу (відео)

Одним з таких двохсот реєстрів є реєстр мисливців, де містяться відомості про громадян, які отримали посвідчення мисливця. Порядок видачі посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини й порушень правил полювання було затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства (далі – Мінагрополітики) України від 01.10.2014 р. № 383.
Однак серйозні проблеми галузі мисливського господарства виникли набагато раніше. Впродовж 20 років – відколи існує положення законодавства щодо впровадження контрольної картки обліку добутої дичини, реального обліку дичини не існує. Причиною є відсутність загальнонаціональної бази даних мисливців, тому просто немає, куди вносити кількість добутої дичини.
Здавалося б, Мінагрополітики України, яке формує державну політику у галузі мисливства повинно бути зацікавлене у вирішенні наявних проблем. Для того, щоб на більш якісному рівні внормувати суспільні відносини у галузі мисливського господарства, достатньо підтримувати комунікацію з громадянами, які подають аргументовані пропозиції. Без налагодженого діалогу органів влади з українцями, в інтересах яких вони всі працюють, жодних зрушень досягти неможливо.
Втім, як приклад, Мінагрополітики не стало розглядати моє звернення стосовно розв’язання вищеописаної проблеми, і відправило його листом від 10.01.2019 р. № 37-13-16/330 на розгляд до Держлісагентства. Саме Держлісагентство, відповідно до чинного законодавства, реалізовує державну політику у галузі мисливського господарства.
Держлісагентство не стало заперечувати актуальність проблеми. Як ішлося з одержаної мною відповіді (лист від 29.12.2018 р. за вих. № 03-16/17353-18), Держлісагентство не спростувало і наведені мною аргументи стосовно того, що зараз бюджетні кошти витрачаються вхолосту на утримання державних службовців, які «товчуть воду в ступі», тоді як понад 300 тисяч громадян-мисливців витрачають час на обмін контрольних карток.
Також Держлісагентство визнає наявність суттєвих технічних недоліків у функціонуванні загальної комп’ютерної програми (бази даних). Але вдосконалювати її потрібно поетапно, а це потребує часу. Крім того, процес отримання і використання виділених на цю роботу бюджетних коштів нерідко затягується через необхідність дотримання всіх формальностей щодо обліку і звітності.
Держлісагентство, розуміючи, що при наданні адміністративних послуг в частині отримання посвідчення мисливця та контрольної картки є проблеми з тим, що їх можна отримати за місцем проживання, подало до Мінагрополітики проект наказу «Про внесення змін до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 1 жовтня 2014 р. № 383». У даному проекті запропоновано змінити порядок надання адміністративних послуг Держлісагентством та його територіальними органами, передбачивши можливості для громадян отримати їх незалежно від місця реєстрації.
Свого часу, відповідно до національної програми інформатизації Держліагентство видало наказ «Про затвердження плану заходів з розвитку ІТ – інфраструктури Державного агентства лісових ресурсів України на 2019 рік», який лише передбачає створення загальної бази даних «Мисливець».
Але це залишається наразі лише на рівні планів. База даних «Мисливець» буде створена після погодження планів з Мінагрополітики України та із зацікавленими органами виконавчої влади. Потім погоджені плани заходів мають пройти процедуру їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Більше того, навіть, якщо цей план буде затверджений, то варто нагадати, що термін виконання створення і впровадження бази даних «Мисливець» було заплановано на четвертий квартал минулого – 2019 року. А зараз за вікном – вже другий квартал 2020-го. Іншими словами, якщо вже двадцять років не було бази даних, то вона не з’явиться і в цьому році.
Ще раз хочу нагадати, що дана база даних повинна ще бути створена 20 років тому. То ж цього року записи мисливців у контрольних картках обліку добутої дичини взагалі не будуть обліковуватись. Десятки працівників органів державної влади будуть рік вхолосту працювати, а 300 тис. мисливців витрачати – час і гроші на заміну нікому не потрібних карток.
А поки залишаються нерозв’язані проблеми, на них можна заробляти. Виходить так, що чим більше проблем, тим менш вигідно наводити лад і усувати недоліки. Однак допущений безлад і хаос завжди є наслідком порушення законодавства, за яким стоїть той чи інший конкретний чиновник – саме він має за це відповідати.
Хочу зазначити, що вирішити дану суспільну проблему, я намагаюсь вже декілька років методом переконанням через публікації у статтях у ЗМІ: Контрольна картка обліку дичини чи профанація публічного управління // Полювання та риболовля. – 2019. – № 3 (209) березень.– С. 6. «Адміністративні послуги у мисливстві»– 2012. – №12(134) грудень. – С.3. , «Адміністративна реформа та видача документів на право полювання» – 2013.– № 4 (138) квітень. – С. 2. «Навіщо зайцеві стоп-сигнал, а мисливцеві-контрольна картка?» – 2012. – № 9 (131) липень. – С. 2.) . Адміністративні послуги у мисливстві: теоретико-методологічний аспект
В Івано-Франківській області на мій суб’єктивний погляд біля 80% надання адміністративної послуги щодо обміну контрольної картки обліку добутої дичини й порушень правил полювання проводиться не службовими особами до компетенції яких входить дана функція.
Маніпулюючи чинним законодавством з метою так званої «допомоги» мисливцям проводити обмін «контрольних карток обліку добутої дичини…» діє розгалужена сітка так званих громадських розповсюджувачів (у лісгоспах, громадських мисливських організаціях тощо) які не являються ні державними службовцями ні службовими особами обласного управління лісового та мисливського господарства. Хочу зазначити, що відповідно до ЗУ «Про адміністративні послуги» цитую: суб’єкт надання адміністративної послуги – орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги. Тож порушення полягає в тому, що громадські мисливські організації та й навіть районні мисливствознавці не мають статуса державного службовця.
Якщо наприклад в Івано-Франківську дану адміністративну послугу можна отримати за 11грн 70 коп, а з послугами банку до 25 грн, то «громадські розповсюджувачі» реалізовують вже за 50 грн., а за інсайдерською інформацією отримати адміністративну послугу можна прямо на полювання, але ця послуга вже обійдеться у 250 грн. І я навіть не хочу їх засуджувати «громадських помічників у розповсюдженні контрольних карток», так як необхідно витрати на транспорт, час тощо. Логічно, що для зручності громадян дану послугу компетентними органами публічного управління потрібно передати у районні центри надання адміністративних послуг, але це не вигідно, так як не будуть поступати дивідендами за надані «додаткові послуги».
На жаль в Україні до цього часу визначення з Конституції України що «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» залишається пустим звуком. Як бачимо органи публічного управління у галузі мисливського господарства роблять все навпаки спершу зроблять проблему лише для того щоб її вирішувати з дивідендами. Тож через системну корупцію, яка не відпускає галузь мисливського господарства Україна не може ефективно співпрацювати з Євросоюзом, а мисливці повинні сплачувати корупційний податок. Тому пропоную органам досудового розслідування вжити заходи, передбачені чинним законодавством. Зі свого боку, я готовий нести відповідальність за оприлюднення завідомо неправдивої інформації.

Олег Проців

Не забудьте підписатися на наш YouTube канал Голос ІФ, дізнавайтеся актуальні новини м.Івано-Франківська та області першими! 

Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636