В світі заговорили про голод без українських зернових, але для українців запасів вистачить на роки

В уряді запевняють, що Україна має великі запаси харчів. Навіть, якщо виробництво зупиниться, у нас є все, щоб уникнути голоду.  А українські аграрії Одещини та Миколаївщини вже вийшли на посівну.

Україна – житниця Європи і не лише – від того, як пройде посівна на українських полях, без перебільшень залежить, чи буде, що їсти в Північній та Центральній Африці, країнах Азії та на Близькому Сході. В світі вже заговорили про масовий голод, якщо війна Росії проти нашої держави затягнеться. Але розуміють це поки далеко не всі.

Україна – це номер один в списку експортерів соняшника, номер три серед виробників ячменя. У постачанні кукурудзи ми поступаємось лише Сполученим Штатам, Бразилії та Аргентині. І входимо в першу п’ятірку світу з експорту пшениці. Торік наші зернові культури нагодували близько 400 мільйонів людей по всій планеті – тобто вдесятеро більше, ніж живе в самій Україні. Росія прагне зруйнувати і їхні життя. Про це відверто заявляє Генсек ООН Антоніу Гутерреш.

«Війна в Україні вже порушує ланцюги поставок і спричиняє різке зростання цін на паливо, продукти харчування та транспорт. Ми повинні зробити все можливе, щоб запобігти масовому голоду та краху глобальної продовольчої системи», – зазначив він.

Водночас Генштаб попереджає, окупанти цілеспрямовано знищують українську сільгосптехніку. Це можна було б списати на помсту нашим тракторним військам, якби не відкрите бажання нажитися на війні так званого президента Білорусі.

 «Зерно сьогодні – практично нове золото чи нафта. Може бути навіть дорожче. І оскільки один із головних постачальників – України, навряд, чи може провести посівну кампанію. Ціни зростатимуть і надалі», – заявив він.

Єдине в чому не помилився білоруський диктатор – ціни на зерно. На світовому ринку вони справді підскочили з трьохсот доларів за тонну до п’яти сотень. Ідеальний час для заробітку українських аграріїв. Тим більше, що склади повні запасів.  За даними Мінагрополітики, ми маємо дворічний запас кукурудзи, соняшникової олії у нас ще на 5 років, а цукру – привіт росіянам – вистачить на півтора роки вперед.  Ми з’їдаємо вп’ятеро менше, ніж виробляємо.

Утім, це не означає, що проблем немає. Переш за все через те, що логістичні ланцюжки вщент зруйновані. А це означає, що довезти харчі до супермаркетів чи базарів щодня стає складніше. Та й ось такі повідомлення:

«Погані новини. Під час обстрілу Броварського району Київської області, який вчергове сьогодні влаштували орки, згорів овочевий склад та м’ясний склад».

Втім президент Українського клубу аграрного бізнесу переконує, Україна зможе сама себе прогодувати.

 «У нас є достатні запаси на заході і в центрі нашої країни, ми точно зможемо продовжувати наше виробництво. А от країнам, які імпортували – буде дуже складно», – зазначив Роман Сластьона.

Пшениця, а отже й хліб, – є запас. Та й озимих, що сходять на полях просто зараз, українцям вистачить з головою. Базові українські каші – до нового врожаю запасу точно вистачить. Цукор, попри запаси на складах, цукрові буряки вже засівають в центрі і на заході країни. Олія навіть подекуди подешевшала. І це попри те, що зазвичай соняхи саджають на півдні та сході, де зараз точаться бої.

«Соняшника у нас вирощується дуже багато. Ми лише 10 частину від того, що виробляєм споживаєм у вигляді олії соняшникової», – додає  Сластьона

Як і з м’ясом птиці. Найбільший виробник курятини в країні готовий продавати просто зі складів. Куди складніше буде нам з овочами раннього врожаю. Традиційно перші огірки та помідори з теплиць до нас йшли з Херсонщини. Третина складів, де зберігаються овочі борщового набору теж розташовані там.

«Але Херсон – це не 100 відсотків того, що ми мали. В більшості не промисловий сектор, це у нас на городах», – зазначає аграрій.

Тож, на стіл – точно вистачить. Інша справа, що цей рік кардинально змінить аграрну сферу цілої країни.

Основна біда, кажуть аграрії, це заблокований експорт. А відтак і оборотні гроші.  Чорне море – основний міжнародний канал збуту заблокований росіянами. Нині екстрено перебудовують усі логістичні ланцюжки на західний кордон – залізницею. Щоб продати те, що є і закинути гачки на майбутні врожаї. Тим більше, що посівна, попри загрозу обстрілів, вже розпочалася.

На півдні Одещини  настрій у аграріїв, як і у більшості по країні – сіяти. На поля вже потрохи виходить сільгосптехніка в тих регіонах, де тихо. Жоден з аграріїв не має ілюзій. Всі розуміють – рік буде важким і непередбачуваним. Основні проблеми – втрачені площі на Сумщині, Донеччині та Чернігівщині, запчастини, що виготовлялись в Харкові, Мелітополі та Маріуполі. Та паливо, яке розраховували закупити навесні за рахунок продажу запасів зерна.

«Без портів такі речі як зерно, соняшникова олія, а це 80% експортної виручки. Ми без портів зробити це не можемо», – зазначає аналітик аграрних ринків Андрій Ярмак.

«Є в першу чергу проблеми з дизелем – його недостатньо. Рівень забезпеченості у нас коливається від 20 до 40% і це погано, але не критично. На старт посівної дизель є», – каже президент “Українського клубу аграрного бізнесу” Роман Сластьона

Та попри ці складнощі Україна не зупиняється. Паливо, обіцяють, прийде до нас вже в середині квітня, майстри в гаражах налагоджують трактори, насіння і засоби захисту у нас є. А держава максимально спростила усі процедури пов’язані з оподаткуванням. Для українців посівна – це не просто технологічний процес, це ще один фронт і дезертирів на ньому немає.

Читайте найголовніші новини Івано-Франківська та Прикарпаття на сайті Голос ІФ.  Дивіться відео-новини, розслідування на YouTube каналі Голос ІФ.

Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636