“Не хочуть помирати далеко від дому”: літні люди відмовляються залишати домівки на сході України (фото)

У селі Сергіївка, що на сході України, у неділю повна тиша, – на вулицях та в центрі села ані душі.

Про це інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ.

Раніше, до вторгнення Росії, тут жили 1500 людей, хоча село розташоване неподалік від лінії розмежування.

Нині тут залишилося близько 300 мешканців, і люди й далі залишають село через поновлення боїв на Донбасі.

Середній вік населення і раніше був ближчим до літнього, тоді як молоді люди виїжджали. Але зараз багато літніх людей свідомо вирішують залишитися вдома.

“Я живу тут усе моє життя, я нікуди не поїду”, – каже Микола, 59-річний чоловік із рушницею та пов’язкою тероборони на руці. Він приєднався до захисників і отримав зброю у лютому.

“Я залишуся в Сергіївці і буду її захищати, якщо треба”, – каже чоловік.

За нормальних часів Сергіївка – село, яке має і аграрний, і промисловий бік. Працездатне населення має роботу або у сільському господарстві, або на місцевому збагачувальному комбінаті. І воно неодмінно буде на лінії вогню, якщо росіяни просуватимуться від Донецька до Дніпра.

“В нас тут лише прості сховища, але ми підготували їх”, – каже 59-річний Валерій Дугельний, голова місцевої сільради, яку він очолює від 2020 року.

“Для старших людей важче вирушити в дорогу, – каже він. – Може, в когось це щось сентиментальне – вони мають сильніший зв’язок із місцем, де прожили усе життя. Вони не хочуть помирати десь далеко від дому”.

За даними благодійної організації HelpAge International, понад два мільйони людей старшого віку опинилися в небезпеці через вторгнення Росії. Вони або не можуть, або не хочуть залишати свої домівки і стикатися із труднощами біженства.

“Я пенсіонерка, і грошей в мене небагато – лише невелика пенсія”, – каже 66-річна Раїса, яка живе з донькою у Сергіївці.

“Я не можу собі дозволити винаймати квартиру там, де безпечніше. Я не виключаю, що тут може статися щось погане, але в мене немає вибору”, – каже вона.

“Я нікому ніде не потрібна, тому вирішила: хай буде, як буде, а я залишуся тут”.

Вона регулярно спілкується із сестрою, яка живе по той бік лінії розмежування, яка відділяє контрольовані Україною території від так званої “ДНР”.

Але зв’язок припинився десь два тижні тому, розповідає Раїса. Втім, її стосунки із сестрою і до цього почали псуватися по тому, як та стала розповідати, що новини про напад Росії на Україну є фейком.

“Вона сказала мені не вірити тому, що кажуть наші ЗМІ, що це все українці, які руйнують все”, розповідає жінка.

“Я кажу їй, що є свідки, і ми бачимо, що відбувається в Харкові та в інших місцях, але вона не вірить мені”.

Її історія не є поодинокою на сході України, де лінії розмежування розділити родини, і російська пропаганда змогла переконати тих, хто на іншому боці, що звірства та напади, про які повідомляють міжнародні ЗМІ, є брехнею, і що агресор – це Україна.

Поки що у Сергіївці мирно. Мешканці села, які і досі залишаються там, сподіваються, що так і залишиться. Але одночасно роблять усе, щоб підготуватися до найгіршого. Вони бачили руйнування у Харкові, що на північ від них, і в Маріуполі, що на півдні. І загроза з Донецька зовсім поруч – на їхньому порозі.

Пані Раїса розповідає, що коли конфлікт лише розпочався, вона допомагала сестрі.

 “Коли біда прийшла до їхнього дому, ми підтримували їх, – розповідає вона. – Тепер біда прийшла до нас, але вони не підтримують нас”.

Вона хотіла б колись поговорити із сестрою. Але не зараз.

 “Звісно, вона моя сестра. Але (зараз) ми будемо лише сваритися”.

Після російської окупації на Київщині збирають тіла цивільних.

Читайте найголовніші новини Івано-Франківська та Прикарпаття на сайті Голос ІФ.  Дивіться відео-новини, розслідування на YouTube каналі Голос ІФ.