“Пощастило, що виїхала”: жителька Харківщини — про місяць під окупацією

У перший день повномасштабного російського вторгнення Тетяна Тимошевська поїхала з Харкова додому — у селище під Куп’янськом. Думала, так буде безпечніше. Але за тиждень селище окупували.

Про це інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на UA: Cуспільне мовлення.

У селище зайшли бойовики з самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”.

“Моє селище розташоване поряд з Бєлгородом. Від мене до нього 40 кілометрів. І вони зайшли. Вони нас не чіпали сильно. З початку вони навіть з нами спілкувалися”, — згадує Тетяна.

Загарбники казали, що “прийшли помститися за попередні вісім років війни на Донбасі” і почали насильство.

“Коли вони почали бити наших людей, які служили в АТО, які їх там захищали, ми вже зрозуміли, що це не жарти. Крайньою стала крапка, чому я захотіла звідти поїхати — це те, що мого друга просто посеред ночі вони забрали, побили разом з його дівчиною, розстріляли квартиру”, — каже Тетяна.

Продуктів у магазинах майже не стало, кілограм гнилих яблук коштував 40 гривень, розповідає дівчина. Гуманітарну допомогу з підконтрольних Україні територій російські військові у громаду не пропускають.

Від Харкова до селища, де жила Тетяна — 100 км. За її словами, на трасі російські військові розстрілювали авто. Вирішили направлятися в об’їзд удесятеро довшим шляхом.

“Ми потрапили під обстріл, коли їхали через Слов’янськ і Краматорськ, але не зачепило. Дуже швидко їхали. Мені дуже пощастило, що я виїхала. Тому що коли приїхав автобус, на жаль, автобус не побачив мене, він проїхав. У нас дуже чуйний народ, і мене з Куп’янська безплатно у Дніпро відвезла жінка з дитиною. Їй теж було страшно їхати одній”, — каже дівчина.

У Харкові Тетяна влаштувалася на роботу до закладу швидкого харчування.

“Я сподіваюся, що у Харкові все повідкривається. Бо хочеться, щоб Харків вже якось ожив. Хочеться, хоч трішки, але повернутися у це середовище. Навіть, коли потрапляємо у затори, це якось навіює радість. Значить, Харків живе, ми не одні. Буває страшно, звісно, коли починають стріляти, але ми не припиняємо роботу”, — говорить Тетяна.

До закладу приходять захисники Харківщини.

“Кажуть: “Все буде добре, не переймайтеся, ми вас врятуємо”. І від цього хочеться ще більше працювати й більше мотивує. Що все буде добре, що скоро буде мир. Україна — понад усе”, — говорить Тетяна.

Дівчина каже, у снах досі бачить білу автівку, на якій російські військові їздять її селищем. Родичі дівчини залишаються в окупації.

Читайте найголовніші новини Івано-Франківська та Прикарпаття на сайті Голос ІФ.  Дивіться відео-новини, розслідування на YouTube каналі Голос ІФ.