«Старались надати сімейний затишок»: як на Косівщині разом із домашніми улюбленцями мешкають переселенці (фото)

У Старокосівському ліцеї мешкають переселенці із Костянтинівки, Краматорська, Маріуполя та Донецька.

Про це журналістці Фіртки розповіла директорка ліцею Ярослава Лаврентович, інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ .

Ще донедавна у стінах Старокосівського ліцею яблуку ніде було впасти. На подвір’ї, в класах та коридорах юрмилися учні та вчителі. Та нині класи перетворились на прихисток для тих, хто бачив війну на власні очі.

З другого дня повномасштабного вторгнення працівники ліцею стали першими в територіальній громаді, хто почав приймати переселенців, розповідає Ярослава Лаврентович.

«Разом із працівниками ми обладнали 90 спальних ліжкомісць. Перші дні було важко, люди приїздили та поселялись до нас вночі. Свою роботу ми організували так, що ми залучили всіх вчителів, технічний персонал.

Ми намагались зробити максимально комфортні умови для проживання та щоденного триразового харчування. Готуємо для людей й до нині», – каже директорка.

Спочатку харчові продукти надходили із садочків, які перестали функціонувати, пізніше допомагали працівники установи, волонтери, місцеві мешканці, міська рада та всі небайдужі.

«Ми старались зробити все так, щоб людям надати сімейний затишок. Адже більшість з них їхали до нас під обстрілами без речей, з дітьми та тваринами.

У нас є класи великі й маленькі, є так, що десь живе по 10 людей, а десь менша кількість, є люди, які приїхали до нас разом з тваринами»,- додає очільниця ліцею.

Зараз у стінах освітнього закладу мешкає 50 переселенців, раніше було – 78. Очільниця закладу пояснює, що підготували 90 ліжко-місць, 20 з них для дітей дошкільного віку.

«На цій території наш ліцей з листопада, до цього ми були в іншій школі, за цей час ми не встигли облаштувати територію під свій манір. Разом спільно з учнями та переселенцями ми висаджували дерева.

Кожне дерево підписували стрічками, учні писали своє, а мешканці ліцею писали назви своїх міст. Кожен з них може приїхати за декілька років, щоб побачити своє дерево», – пригадує Ярослава Лаврентович.

Журналістка Фіртки поспілкувалась з одною із переселенок. Жінка розповідає, про дорогу згадувати не має бажання, оскільки це дуже складно. Натомість радіє, що тут так тепло зустріли, дали все необхідне. Загалом проживанням та харчуванням задоволена.

Читайте найголовніші новини Івано-Франківська та Прикарпаття на сайті Голос ІФ.  Дивіться відео-новини, розслідування на YouTube каналі Голос ІФ.