Що означає падіння Сєвєродонецька для перебігу війни

Падіння Сєвєродонецька могло здаватися неминучим – але це не робить його менш болючим для України, про це інформує щоденна онлайн – газета Голос ІФ.

Протягом тижнів він був головною метою росіян, об’єктом масштабних артилерійських обстрілів і авіаударів, які перетворили значну частину міста на руїни.

Зрештою, українські командири заявили, що захист руїн коштуватиме забагато життів.

Президент Володимир Зеленський у своєму зверненні в суботу ввечері після того, як Росія підтвердила контроль над Сєвєродонецьком, сказав, що “морально та емоційно” це був важкий день для його країни.

Не можна заперечувати, що втрата найбільшого міста, яке українські сили досі контролювали в Луганській області, дійсно наближає одну з ключових стратегічних цілей Росії. Після провалу їхніх початкових спроб захопити всю країну, Москва зосередилася на захопленні Донбасу.

Повне захоплення хоча б однієї з двох східних областей дозволить президенту Путіну піднести це своєму народу як справжнє досягнення, чого він дуже потребує після невдач на початку вторгнення.

Але захоплення усієї Луганської області, хоча тепер і стало більш вірогідним, все ж не є неминучим. На шляху Росії також розташоване місто Лисичанськ, лише за кілька кілометрів від Сєвєродонецька, яке досі контролює українська армія.

Щоб зрозуміти, чому Лисичанськ важливий, потрібно зрозуміти географію регіону та роль, яку він відіграв у війні досі.

Два міста розташовані на річці Сіверський Донець: вона протікає через Донбас і стала ареною низки дуже “дорогих” для Росії боїв.

Зокрема, одна спроба перетнути її місяць тому коштувала їй цілої батальйонної тактичної групи.

Сотні людей і десятки одиниць бронетехніки були знищені українською артилерією, коли намагалися перейти на інший бік.

Дійсно, оскільки всі мости між Сєвєродонецьком і Лисичанськом зруйновані, русло річки є значною природною перешкодою для будь-якого просування Росії.

А враховуючи ще й розташування Лисичанська на вершині пагорба, захоплення останніх українських позицій у Луганській області буде зовсім непростим для росіян.

Аналітики Інституту вивчення війни щодня публікують зведення щодо конфлікту. У своїх оцінках 24 червня вони зазначили, що “українські війська займуть вищі позиції в Лисичанську, що може дозволити їм деякий час відбивати атаки Росії, якщо росіяни не зможуть їх оточити чи ізолювати”.

Вони висуваються тепер з півдня і стверджують, що перебувають у межах видимості міста.

Речник підтримуваних Росією бойовиків заявив, що спроба українських сил захистити Лисичанськ і Сєвєродонецьк була “безглуздою та марною”.

“Такими темпами, якими йдуть наші солдати, дуже скоро буде звільнена вся територія [самопроголошеної] ЛНР”, – сказав представник армії “республіки” Андрій Марочко.

“Наші війська вже перебувають в районах міста Лисичанська. Тож можна сказати, що ми повністю контролюємо всі переміщення українських військ”, – додав він.

Ключове питання: яка кінцева мета Росії?

Чи намагатимуться вони взяти Донбас, щоб змусити Україну прийняти режим припинення вогню, анексувати Луганську та Донецьку області та перекроїти кордони?

Це цілком правдоподібно, особливо якщо російські сили настільки виснажені, як кажуть багато аналітиків.

На батьківщині це можна було б представити як успіх. “Військова спецоперація” “визволила” Донбас – або те, що від нього залишилося.

Росія може сподіватися, що запрацює realpolitik – коли на Україну тиснутимуть, щоб вона змирилася з втратою територій в ім’я миру та глобальної стабільності.

Україна майже напевно на це не пристане, в результаті буде заморожений конфлікт.

З іншого боку, чи не захоче Путін завершити розпочате – можливо, захопити весь південь або навіть зробити ще один наступ на Київ?

Відповідь на це питання знає лише одна людина – і вона не ділиться своїми планами. Але все ж можна спробувати відшукати підказки у словах самого Путіна.

У промові на початку червня він відкрито порівняв себе з Петром І, прирівнюючи вторгнення Росії в Україну з експансіоністськими війнами російського царя близько трьох століть тому.

Це було, хоч і неявним, але визнанням, що його власна війна – це захоплення земель.

“Здається, і нам випало повернути і зміцнити [наші землі]”, – сказав Путін, розмовляючи з групою молодих підприємців, і на його обличчі промайнула посмішка. Було цілком зрозуміло, що він мав на увазі своє вторгнення в Україну.

Росія допустила серйозні помилки на початку цієї війни. Вони недооцінили волю українського народу до опору, а також спроможність його збройних сил.

Їхній наступ на столицю зазнав нищівної поразки. Це був болючий досвід, але й цінний урок.

Їхнє повільне, але невпинне просування на Донбасі свідчить про те, що вони вчилися на своїх помилках і, схоже, налаштовані їх не повторювати.

Не забудьте підписатися на наш YouTube канал Голос ІФ, дізнавайтеся актуальні новини м.Івано-Франківська та області першими!
Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636.