Військовослужбовець, який отримав поранення на фронті, розповів про лікування в Івано-Франківську

Військовослужбовець Олексій Ємелін родом з міста Довжанськ, що на Луганщині, яке ворог окупував ще у 2014 році. 

Про це інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на Фіртку.

Після поранення у боях захисник проходить лікування в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні.

35-річний боєць розповів журналістці Фіртки, як отримав поранення та що планує робити, коли одужає.

“Мене поранили 30 серпня 2022 року під Бахмутом. Тоді я працював водієм в евакуації. Думаю, що на нашу точку навели зрадники, бо за два дні, де ми базувалися, не залишилося навіть фундаменту.

Коли мене поранили, я думав, що руки вже немає. Але, дякуючи хлопцям, які оперативно зреагували та наклали турнікети, вона на місці. Тоді ми під обстрілом були ще приблизно годину і мене не могли евакуювати до лікарні. Що було потім — я вже не дуже пам’ятаю.

Знаю, що прооперували вночі десь о 2:00 год, а вже о 6:00 ранку я прокинувся, прийшов до тями й казав медсестрам: “Мені на вулицю потрібно піти і подихати свіжим повітрям”.

Ну, тобто, розумієте: о другій прооперували, о шостій — я вже добре себе почував. Лікарі були шоковані”, — каже військовий.

Згодом захисника відправили у Дніпро на продовження лікування, звідки він попросив, аби його перевили на лікування в Івано-Франківськ, бо тут проживає його родина.

“У Дніпрі шалений конвеєр, за кілька днів звідти поранених розподіляють і я попросив, щоб мене відправили в Івано-Франківськ, бо тут родина.

Поранення у мене важкувате. Лікарі зі всіх сил стараються вилікувати. У мене якийсь час навіть був дуже песимістичний стан, казав, що та рука вже надоїла, бо понад рік її лікуємо, постійні операції, втручання і це дуже боляче.

Але завдяки лікарям, крок за кроком, ситуацію вирішуємо. Я часто спілкуюся з побратимами про відношення медиків до поранених бійців і можу з впевненістю сказати, що в Івано-Франківську одна із кращих лікарень”, — ділиться захисник.

Майбутні плани, зазначає Олексій, пов’язані з подальшим проходженням служби, якщо воїну дозволить це здоров’я.

“Можливо, якщо не ЗСУ, то МВС. Що саме – теж поки невідомо, як закінчиться лікування. Швидше за все буде якась група інвалідності і я не знаю, де із нею можна буде працювати.

Це складно й морально, бо я вже понад рік в якомусь очікуванні. Я не знаю, коли остаточно одужаю, коли закінчиться війна, коли я знову почну працювати.

Все наче зупинилося на певному етапі й ти постійно чекаєш. А для мене чекати – це найважче. Я люблю, коли є чіткі терміни і якась конкретика”.

Якщо ви вперше зайшли на наш сайт не забудьте підписатися на його відеоверсію канал на YouTube Голос ІФ тут ви дізнаєтесь про найгарячіші новини Івано-Франківська та області, про які не розповідають інші ЗМІ!

Підтримати проект Голос ІФ можна за цими реквізитами: ПриватБанк 4246 0010 0028 2686