Зачіска, макіяж і фотосесія: для матерів загиблих воїнів у Франківську стартував проєкт (фото)

Перукар, візажист і фотограф безкоштовно робили учасниць проєкту ще красивішими. Декотрі жінки уперше в житті мали професійний макіяж і фотосесію, інші за весь час від загибелі сина лише тепер дозволили собі зачіску в перукаря-стиліста.

Про це інформує щоденна – онлайн газета Голос ІФ з посиланням на Галицький кореспондент.

У ветеранському просторі «Ветеран ПРО» стартував проєкт для матерів полеглих воїнів «Сила жінки-матері».

Цього разу в проєкті взяли участь десятеро жінок з Івано-Франківської громади, чиї сини в різний час загинули на війні, починаючи з 2014 року. Всі дотрималися дрес-коду і вдягнули вишивані сорочки. Такі фотосесії планують робити в різних громадах області.

«Ми просто захотіли, щоб вони побачили власну красу, дозволили собі бути вродливими і згадали, як важливо часом дарувати собі приємні жіночі дрібнички, – розповідає керівниця простору «Ветеран ПРО», засновниця ГО «Дружини Янголів» Любов Василів. – Зробити гарну зачіску, макіяж і фото – аби жінки запам’ятали цей день».

«Будьте собою»

«Не уявляю що стиліст зможе зробити з моїм волоссям – треба знати, як його укласти, – ще на початку зустрічі, усміхаючись, каже Олена Листопад.

Жінка 27 років працювала в перукарні, тому, можливо, поділиться з майстринею кількома порадами щодо приборкання свого волосся.

«Я можу собі з ним дати раду лише після миття, – додає вона. – Тим паче після загибелі сина волосся зіпсувалося – змінило структуру, почало сильно випадати».

У 2022 році загинув її син – один із найкращих льотчиків України. Про нього мама намагається не говорити на людях, бо одразу плаче. А ще важко, коли бачить військових на вулиці – сина згадує.

Марія Шевченко вперше за десять років – відколи загинув син – зважилася зробити зачіску в перукаря. За цей час вона також не ходила на жодні святкування в рестораціях – не хотілося. Каже, це не правда, що час лікує рани. Не лікує, лише трохи притуплює біль і змінює людину.

«Війна забрала мого Тарасика, і мені досі важко, хоч маю вже шестеро внуків, – ділиться мама. – Буває так, що слова не можна видушити з себе. Але намагаюся собою управляти, не сидіти весь час вдома, долучаюся до різних активностей нашої спільноти сімей загиблих».

У проєкті «Сила жінки-матері» найбільше вона чекала на фотосесію. Дуже хоче мати гарні портретні світлини. Ніякого образу для себе не вигадувала – цілковито довірилася рукам майстринь.

Валентина і Євген Савчаки багато жартують на людях, але зізнаються, що втрата сина за десять років пече ще більше. Вони щодня засинають, дивлячись на портрет Вадима. Відколи загинув син батько тричі боровся з раком. Досі бореться.

«Його доброта дає йому силу жити», – каже дружина.

Подружжя відвідує всі заходи, куди запрошують. Обоє активні і комунікабельні. Валентина вже й не згадає, коли востаннє ходила до перукарні – сама собі стрижку робить. Тому дуже хоче, аби зараз їй навели красу професіонали.

«Маю клопіт: коли дружина йде по вулиці, то чоловіки частенько обертаються вслід, – усміхається Євген. – А я досі її ревную».

Руслана Гавриш ніколи не любила чорне вбрання, але довелося. Довгий час після загибелі сина вона вбирала тільки таке. На фотосесію жінка наважилася вдягнути білу вишиванку, але все ж накинула чорний піджак.

«Потрохи переходжу до світлих кольорів в гардеробі, але дається це дуже важко. В мене таке відчуття, ніби я зраджую пам’ять про сина, – ділиться мама. – Першу не чорну річ вдягнула тільки через рік після того, як його не стало. Це була оливкова сукня-вишиванка, яку купила в Яремче».

Марія Юрчишин ще ніколи в житті не мала професійного макіяжу, тому трохи хвилюється. Чемпіонка світу з макіяжу 2013 року Юля Новоселова знає, як працювати з мамами загиблих бійців, адже й сама пережила втрату чоловіка на війні. Вважає, що макіяж – це добра терапія для жінок, зокрема через тактильні відчуття, наприклад, дотик пензлика.

Фотосесія відбувалася з елементами психотерапії, адже Ольга Нота вправно працює не лише з фотоапаратом, але й з жіночими емоціями. Вона зараз здобуває освіту в гештальт-терапії. Каже, що через фотографію хоче допомогти жінкам глянути на себе, можливо, по-іншому, вчитися любити і приймати себе, особливо в непростий життєвий період. Досвід, коли вся увага лише тобі і можна максимально розслабитися, зосередитися на власних емоціях, є дуже цінним і його можна отримати зокрема й під час фотосесії.

«Основне – не позуйте. Не будьте кимось іншим. Будьте собою», – каже Ольга Нота жінкам під час фотосесії.

Помічає особливості кожної і говорить про це.

«У вас такі гарні карі очі». – «В мого синочка Руслана були такі… А знаєте, ще він любив квіти. Бордові троянди. І я теж люблю».

Після втрати чорнієш

Як розповідає Любов Василів, за перший рік після втрати жінка часто стає чорною, і йдеться не про одяг. Чорніє шкіра на обличчі. Хтось сильно худне чи навпаки – додає у вазі. До прикладу, Любов за п’ять днів очікування тіла чоловіка втратила 16 кілограмів. Стає байдуже на зовнішність, часом навіть немає бажання робити елементарні речі, наприклад, помити волосся. Жінка каже – досі не може дивитися на свої світлини з того періоду.

«Пам’ятаю, сиділа коло могили чоловіка і побачила на його фотографії своє відображення – я злякалася того, якою стала, сильно постаріла, – продовжує вона. – Подумала тоді, що моєму Павлові, напевно, стало б соромно за мене. Коханий звик бачити дружину сяючою, красивою, в сукні чи брючному костюмі і на підборах. Уперше за багато місяців зробила собі макіяж і уклала волосся – 11-річний син аж зойкнув. Добре пам’ятаю його слова: «Як тато був живий, ти завжди така гарна була. А тепер чому не хочеш такою бути?».

Учасниці проєкту додають, що втрата сина наклала свій відбиток на зовнішність кожної з них. Одна з матерів згадує, що люди їй просто в очі казали взяти себе в руки, бо дуже страшно виглядає.

Деструктивний тиск соціуму іноді може зламати й без того зранену втратою душу. Любов Василів знає безліч історій, коли мама чи дружина загиблого бійця публікувала у соцмережах своє фото в гарній сукні, а натомість отримувала шквал гнівних реакцій з ганебними коментарями, мовляв, «ти вже забула про свою втрату». І це здатне знищити жінку назавжди. Вона може принишкнути, більше ніколи і ніяк не проявляючись.

«У нашій спільноті є одна мама з сильним характером, – розповідає очільниця простору. – Недавно вона побувала на весіллі і потім показала в соцмережах світлини звідти. Але випереджаючи отруйних коментаторів, підписала фото: «Знаю, що будете засуджувати, але я також маю право піти на весілля. То друг мого сина».

Янголи тішаться

По завершенню фотосесії кожна учасниця сяє від задоволення. Жінки багато сміються і жартують: «Я тепер тиждень не буду вмиватися і голову мити – аби ще трохи побути такою красивою».

Ольга Шарабуряк усміхається, що за все життя стільки не фотографувалася, як сьогодні за пів години. А ще дуже пишається тим, що в 75 років зважилася на фотосесію. Спершу категорично відмовлялася від цієї затії, але колежанки вмовили.

«І знаєте, сьогодні я відчула, що живу», – додає жінка.

Руслана Гавриш каже, що такої уваги до своєї персони вже давно не мала, почувається зіркою.

«Все життя присвячувала сім’ї. А зараз маю повно часу для себе, але що з ним робити не завжди знаю, – усміхається вона. – Внуків нема, син був не одружений».

В жінки вчора був важкий день – річниця загибелі сина. На роботі ніхто ніяк навіть не обмовився, мабуть, боялися сказати щось не те. А їй так хотілося, аби хоч слівцем згадали. Зате нині день геть інший: в колі однодумців, які сплетені тим самим горем.

«Їхні сини навряд чи хотіли б, щоб мама тонула в горі і була нещасною, – каже директорка простору Любов Василів. – Як ви думаєте: ті десять янголів, зараз тішаться, що їхні мами нині такі красиві і багато усміхаються?».

Наталя МОСТОВА

Підписуйтесь на наші новини у суціальних мережах: facebook Голос ІФ, youtube Голос ІФ, tiktok Голос ІФ.