“Щось зі мною не так”: поет-волонтер Андрій Любка представив у Франківську свою нову книгу (фото)
“Волонтерство, як поезія. Воно повинно бути натхненне”. Андрій Любка у Франківську розповів про нелегкий шлях українського волонтера.
Про це повідомляє щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням н ПІК.
12 cічня зал підземного переходу “Ваґабундо” в Івано-Франківську був заповнений вщерть, адже там відбувався літературний вечір українського письменника та волонтера з Ужгорода Андрія Любки та презентація його нової книги – збірки короткої прози “Щось зі мною не так”.
Нова збірка письменника
Не дивлячись на те, що через негоду авто поета не встигало, публіка дочекалася свого улюбленця і гаряче зустріла ого оплесками.
Запитання від глядачів
Поета представив Святослав Померанцев – Президент Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ, за ініціативи якої відбулася ця подія. А модерував зустріч франківський письменник Юрій Андрухович.
Він, як завжди, філігранно провів поета і слухачів по тонкій дорозі психологічних роздумів і життєвих висновків.
Святослав Померанцев
Юрій Андрухович
Андрій Любка – автор 3-ох збірок поезій та 10-ти прозових книжок, володар численних відзнак і стипендій, учасник багатьох українських та європейських літературних фестивалів, окремі твори якого перекладені 15-ма мовами світу.
Андрій Любка, письменник, поет
Під час виступу Андрій Любка розповів про свій вибір автоволонтерства та його специфіку, поїздки на фронт, зустрічі із бійцями, війну за майбутнє, паузу у письмі і шанси на повернення до нього.
“На початку війни я дуже розчарувався в писанні, мені видавалося, що це пусте і непотрібне, тому я занурився в моготонну фізичну роботу. Це відводікає мене від думання, бо зараз воно дуже болісне і важке. Завдяки щоденній кропіткій праці я віднайшов відносний спокій, бо розумію, що на даний момент більш необхіднішим є те, чим я займаюся зараз – волонтерство. Тому, я поки що не пишу нічого, бо мені не хочеться творити чогось непотрібного і пафосного”, – зазначив поет.
Від початку повномасштабного вторгнення Андрій збирає кошти серед своїх читачів на автомобілі для передової, купує джипи та пікапи і за кермом разом з друзями сам відвозить їх на Схід в підрозділи ЗСУ та ТрО.
“Перший автомобіль для бійців я придбав 19 квітня 2022-го року. Гроші на нього зібрали за 12-ть годин. А під кінець року ми передали у Бахмут вже 100-ий автомобіль. За цей час було дуже багато непересічних історій. Можливо, я напишу колись роман про цей період і він буди трохи “швейківський”, живий і з гумором, який присутній навіть на війні. Але ці історії треба прожити, перепустити через себе, бо це вже не література, а реальне життя“, – розповів Любка.
Але, крім активного волонтерства та регулярних поїздок на прифронтові території, автор встигає представляти Україну на закордонних культурних подіях і фестивалях, зокрема і з новою збіркою короткої прози «Щось зі мною не так»
“Для мене зустрічі з поціновувачами – це передусім перекличка. Щоб побачити давніх друзів, подивитися на улюблені міста, переконатися, що всі ми тут досі в строю і кожен на своєму місці робить щось для перемоги”, – переконаний автор.
Письменник зачитав кілька текстів із нової збірки і з перших слів захопив аудиторію своєю неповторною манерою написання.
“Книжка – це місток до людей і сьогоднішній вечір – це спроба вирвати вас на годинку з тяжкої реальності і взаємно підзарядитися позитивною енергією. Назвою цієї книги – я хотів сказати, що щось не так не лише зі мною, а й з іншими людьми, з країною, з цілим світом. Це книжка неактуальних коротких мікроісторій, передвоєнних, яких могло би і не бути. Я називаю її “автобіографічні вигадки”, – каже Андрій.
Згодом вимкнулася електроенергія і вечір продовжився при м’якому світлі ліхтарів і це додало зустрічі особливої атмосфери, пересіяної сумом і сміхом, глибиною душі поета і його легким, м’яким гумором.
А в завершення зустрічі до письменника вибудувалася величезна черга прихильних читачів, бо всі хотіли придбати книги автора з його підписом.
