Втратив руку і пережив полон в Оленівці: морський прикордонник з Прикарпаття нагороджений орденом “За мужність”

Уродженець Івано-Франківщини морський прикордонник Олександр Морський був удостоєний ордену “За мужність” ІІІ ступеня, який днями йому вручив виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ України Ігор Клименко.

Історію Олександра розповіли у пресслужбі Західного регіонального управління Держприкордонслужби, інформує  щоденна онлайн-газета Голос ІФ.

Олександр Морський після закінчення у 1998 році навчального закладу у Севастополі став морським прикордонником – спочатку в Одесі, а у 2000 році продовжив службу в Маріуполі. Там він зустрів майбутню дружину. Звільнився в запас у званні капітана ІІ рангу в 2019 році. А 24 лютого минулого року знову одягнув однострій.

“Я ще знаходився дома, коли подзвонила сестра і сказала, що почалося вторгнення. Ми спочатку не повірили, але увімкнули телевізор і побачили, що дійсно так і є. Важко було в це вірити…” – розповідає чоловік.

Після того як відмітився у “воєнкоматі”, одразу поїхав до свого загону морської охорони. Вихід у море уже був заблокований ворожими кораблями.

“Ми зайняли оборону в порту Маріуполя, щоб не дати можливості ворогу туди зайти і висадити там десант. Крім того, наш підрозділ брав участь і в обороні міста. Безпосередньо в порту я знаходився десь до 17 березня. Потім постала потреба надавати допомогу на інших ділянках, тому з групою побратимів ми вибули на «Азовсталь», де я і залишився. Там потрібна була людина, яка вміла управляти катером, оскільки на той час сухопутне з’єднання вже було відсутнє. Необхідна була комунікація з «Азовсталлю», так як там знаходилися основна база”, – пригадує Олександр.

Він перевозив особовий склад зі спорядженням, боєприпаси, поранених побратимів. Іноді й цивільних, що не встигли виїхати з міста, яке ворог нещадно зрівнював із землею.

“Нас було дві групи. Працювали 10 днів по 12 годин – із 17 до 27 березня. Усе запам’ятати було просто неможливо. Не розпитував, хто і як був поранений, оскільки час був дорогий для того, щоб врятувати життя людей. Під час чергового рейсу у наш катер влучила ракета. Я отримав поранення, втратив руку, і, на жаль, на цьому закінчилася моя місія. Тоді загинули 4 військовослужбовці, серед яких і мій побратим Володимир. З Божою допомогою вдалося врятуватися. Мабуть, шолом і бронежилет також свою роль відіграли”, – розповів прикордонник.

Ліву руку, яка була розтрощена до ліктя, ампутували у шпиталі на “Азовсталі”. Після виходу звідти був полон у сумнозвісній колонії в Оленівці.

“Наскільки я зрозумів, її готували взагалі до знесення – були демонтовані всі комунікації, побиті вікна, побиті двері, багато сміття. Як харчували? Свині краще їдять. Каша вперемішку з якоюсь рибою старою, квашена капуста, яку важко було назвати такою. З тієї капусти варили так звані щі… Вдавалися до психологічного тиску, намагалися вербувати. Пропонували записати відео із закликом до Збройних Сили здаватися в обмін на гарантії, що я залишуся жити в Маріуполі і ніхто мене не чіпатиме. Я сказав, що в їхній країні жити не зможу”, – каже герой.

Періодично з колонії в Оленівці полонених вивозили по інших місцях утримання. Менше людей – легше контролювати. Одного дня зрадник, який перейшов на бік окупантів у 2014 році і охороняв українських бранців, повідомив, що їх повезуть на обмін.

“Перший раз ми, в готовності до обміну, просиділи в окремому приміщенні усю ніч, але нас так нікуди не повезли. А вдруге нас зібрали вже 29 червня. Спочатку прибули у Донецьк, а звідти вирушили до Василівки”, – згадує офіцер.

Увесь цей час дружина Олександра перебувала у Маріуполі, оскільки змушена була доглядати хвору маму. І усі три місяці – від поранення і до звільнення чоловіка з полону – вона не чула його голосу і не знала його долі…

Наразі він проходить службу на Львівщині. Тут йому надали нову службову квартиру. А кілька тижнів тому чоловік отримав механічний протез. Олександр вчиться ним керувати і каже, що з достатніми навичками можна підіймати і переносити певні предмети.

“Певний час доведеться використовувати такий, у майбутньому розраховую отримати біонічний. Намагаюся жити повноцінним життям, принципово усе стараюся робити самостійно”, – зазначає він.

Якщо ви вперше зайшли на YouTube канал Голос ІФ не забудьте підписатися щоб знати першими найгарячіші новини Івано-Франківська та області, про які вам не розповідають інші ЗМІ!

Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636