Зеленський посмертно присвоїв звання Героя прикарпатцю, який повернувся з США на війну

Президент України Володимир Зеленський посмертно присвоїв звання Героя України воїну Михайлу Яворському з Дзвиняцької громади.

Про це йдеться в указі, який опублікували на сайті офісу президента 6 травня,  інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на  Бліц-інфо.

“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» ЯВОРСЬКОМУ Михайлу Володимировичу — старшому солдату (посмертно)”, – зазначається в указі.

Михайло Яворський на псевдо “Чикаго” — родом із села Космач на Прикарпатті, загинув у травні 2023. Поховали захисника України на цвинтарі Святого Миколая в Чикаго.

Чоловік мав 42 роки, з яких 32 прожив в Америці – ще хлопцем він переїхав до США, там здобув освіту, створив сім’ю. Але на початку великої війни Михайло прийняв рішення повернутися на Батьківщину та взяти участь в її захисті. Михайло прослужив чотири роки в американській армії, завжди пам’ятав своє коріння і не міг стояти осторонь, байдуже споглядати на страждання свого народу.

Родина Михайла активно підтримувала українських військових та волонтерила.

“Він не просто був людиною, яка знімала останню сорочку для свого ближнього, він у прямому значенні знімав останній тепловізор, приціл, прилад нічного бачення, шолом і віддавав молодим хлопцям, яких посилали в бій перед ним, пояснюючи це тим, що молодим це більше потрібно, бо він уже встиг трохи пожити, а молодим хлопцям треба ще жити і жити, – згадує сестра військового. –  Міша зробив все для того, щоб увійти в лави ЗСУ, а не до Інтернаціонального легіону, бо для нього було важливо воювати пліч-о-пліч саме з українськими воїнами, і він не хотів жодних поблажок. Міша завжди викликався йти на всі найнебезпечніші завдання. Як сказав його командир, він завжди почувався дуже впевнено, коли Міша був поряд, бо ніколи не ховався за чужими спинами, а навпаки прикривав інших. Як Міша і прожив своє життя, завжди на благо інших, так він і загинув, відтягнувши двох поранених на дальні позиції, і хоча він міг там з ними залишитися, він повернувся на передню позицію допомогти іншим побратимам, де його і знайшов ворожий снаряд. Михайло був взірцем патріотизму і самовідданості. Не знаю нікого, хто любив Україну і вірив в неї більше, ніж він. Міша мріяв перевезти свою сім’ю в Україну після війни і будувати світле майбутнє своєї донечки на своїй улюбленій батьківщині. І тепер перед нами всіма стоїть обов’язок робити все можливе, щоб Україна стала саме такою, якою вона була омріяна Михайлом – мирною, світлою, багатою, взірцем людяності, краси і прогресу для всього світу. Заради саме такої України і заради світлого майбутнього українських дітей, Михайло зробив найвищу пожертву – віддав своє життя”.

У загиблого Героя лишилися мама Марія, донечка Соломійка, дружина Оксана.