“Другий раз вже не так жахливо”, – дружина прикарпатського футболіста про рецидив онкохвороби

Про це Віра Бочкур повідомила на власній сторінці в соцмережі, пише Голос.if.ua. 

“Довго сумнівалася чи потрібно писати тут … набридло, що на моїй сторінці так багато постів про хворобу. Я сподівалася, що наша історія про боротьбу з раком закінчилася і пів року тому ми поставили крапку ,але нажаль НІ!
Після Німеччини я налаштувалася зовсім на інший лад, я кайфувала від життя, і так багато запланувала. Дико засмутилася, адже це ніяк не входило в мої плани.
А тепер потрібно всі плани і справи відкласти і починати все з нуля, і знову боротися, і пройти ще раз той шлях .
Коли я побачила опис КТ, ознаки метастаз в печінці, дуже хотіла щоб це виявилося помилкою, але розуміла, що при моєму розкладі ймовірність рецидиву 99,9%.
І вирішила, що мені потрібно кілька днів, щоб зібратися з думками, на холодну голову думати. Поїхала в Кіровоград з Максом, я дуже скучила за всіма моїми там.
Максимально раділа і була щасливою. З боку звучить можливо дивно, як можна радіти коли у мене напевно рецедив.
Я дуже втомилася боятися. І жити в постійному страху. Я хочу сміятися, радіти і бути щасливою. І в мене це виходить!
Навчилася не чекати якогось такого особливого моменту а бути щасливою тут і зараз!

Зустрілася знову зі своїм лікарем, вже є план лікування! Мене чекає операція … А далі хімія .
Я знову починаю боротись .
Другий раз вже не так жахливо і страшно усвідомлювати, що я в жопі, адже я там вже була.
Так, знаю і пам’ятаю як буде хреново, знаю і розумію, що буде не легко! І не дивлячись на це ,я всеодно буду продовжувати радіти і бути щасливою! Бути сильною! У мене для цього є багато причин!
Один раз вже перемогли !! З Божою допомогою зможемо і другий! Рак – не вирок !!!
Вірю Бог мені допоможе!
Вірю я буду жити !!
Адже без віри не варто і починати …
Хотіла в двох словах написати, а вийшло як завжди.

Дякую, що прочитали до кінця.
Від вас завжди потужна і колосальна підтримка і я не могла не поділитися, тому що мені завжди ставало легше, коли зі мною сотні і тисячі людей”.