Поки влада у ступорі… Як армію від короновірусу знову рятують волонтери

Якщо на коронавірус захворіє один армієць на передовій – з бойового стану може вийти цілий батальйон, а отже на лінії зіткнення кілька кілометрів залишаться незахищеними, про це інформує Голос.if.ua.

Наразі у Збройних силах України зафіксовано два випадки зараження коронавірусом. Обидва за кількасот кілометрів від лінії фронту – у Хмельницькій та Київській областях. Захворіла лікар-реаніматолог – жінка суміщає роботу у міській лікарні та військовому шпиталі. А згодом –  військовослужбовець, який був на самоізоляції після контакту з хворим. 

Ще десять медиків перебувають вдома на обсервації. Їм зробили тести. Якщо їх результати виявиться негативними, невдовзі вони зможуть стати до роботи.

Натомість у зоні проведення Операції об’єднаних сил – все під контролем, переконують у штабі. Лише на ізоляції постійно перебувають 100-150 людей. Це переважно ті, хто або повернувся з відпустки, або має симптоми ГРВІ. 

“Українська правда” з’ясувала, наскільки армія готова до можливих епідемічних викликів.

Волонтерська допомога

“Приводів для занепокоєння поки нема. Натомість ми постійно намагаємося накопичити антисептики та маски. Інструктаж такий: захворів – самоізоляція, якщо випадків буде кілька – викликаємо швидку та госпіталізуємо до інфекційного відділення”, – говорить медик однієї з бригад, що перебуває на передовій.

Він зізнається, що засобів для захисту від коронавірусу зараз не вистачає, тестів в очі не бачили, але намагаються накопичити тримісячний запас дезінфікуючих та антисептичних розчинів, ліків.

“Тож ми знову сподіваємося не так на державу, хоча маски ми вже отримали, як на волонтерів”, – зітхає офіцер.

У військових волонтерів з березня, справді, гаряча пора.

“До стандартних запитів додалися антисептики та маски, й окремо – парацетамол. Скільки би ми їх не замовляли, потреби хлопців на “передку” швидко покрити неможливо”, – розповідає волонтерка Тетяна Руденька.

Вона одна з тих, хто з 2014 року допомагає українським військовим на фронті та у київському шпиталі. Розповідає, що від початку епідемії волонтери створили спеціальні медичні чати у соцмережах, у яких діляться, де та що вдалось придбати для попередження епідемії.

Нині Тетяна каже, що замовила з Китаю високоякісні медичні окуляри, захисні костюми, але поставки затримуються через велику кількість замовлень.

“Найперше допомагаємо тим підрозділам, з якими працюємо давно. Купуємо на пожертви. Щоразу складніше шукати кошти. Радію, з нами поряд діаспора – українці з США, Ірландії та Латвії“, – додає вона.

І якщо Руденька та її колеги допомагають обраним військовим та бригадам, то великий благодійний фонд “Повернись живим” – комплексно усім Збройним Силам у зоні Операції об’єднаних сил (ООС). На допомогу фонд витрачає мільйони гривень. Гроші жертвує великий бізнес та пересічні громадяни.

Менеджер цього фонду Андрій Римарук говорить: наразі проблеми військових медиків такі ж як у лікарів у цивільних лікарнях – з забезпеченням засобами захисту та профілактики.

“Кілька тижнів тому ми закупили захисні костюми, антисептики, печатки, окуляри, маски та організували швидкий процес передачі усього військовим медикам, аби вони могли вільно почувати себе, коли працюватимуть з потенційними хворими, – розповідає він. – Також засоби захисту отримали ті, хто стоять на блокпостах – перевіряють документи, часто спілкуються з людьми”.

Римарук зазначає, що волонтери знову, навіть на сьомому році війни, випереджають державу щодо забезпечення Збройних Сил необхідними засобами.

“Схоже, ця влада повторює системну помилку – у період війни першочергово не думає про армію. Важко пояснити, чому засобами захисту спочатку потрібно забезпечувати Міністерство внутрішніх справ, а лише потім ЗСУ“, – говорить він.

Варто нагадати, що ще в середині березня президент Зеленський в ефірі одного з телеканалів пообіцяв забезпечити тестами для виявлення коронавіруса саме військових.

У тестовому режимі

Проте не держава, а волонтери першими передали на фронт тести для виявлення COVID-19: 125 експрес та тисячу наборів для ПЛР-тестування. ПЛР дозволяє знайти вірус на ранній, безсимптомній фазі, коли людина становить найбільшу небезпеку для оточуючих.

Римарук був у складі групи, яка повезла тести на Схід. Він каже, разом з Міноборони намагалися організувати вибіркову перевірку військових як превентивний крок. За кілька днів вони побували у всіх підрозділах, зокрема, в окремих розвідбатальйонах та у прикордонників, які стояли на КПВВ.

Почали з півдня. Особлива увага – тим, хто розташований поблизу Маріуполя, адже у місті було підтверджено перший на Донеччині випадок захворювання на коронавірус серед цивільних, а також підрозділам, що нещодавно заїхали в район проведення ООС.

Тестували передусім тих військових, які змушені щодня контактувати з великою кількістю людей.

Наприклад, тест пройшла начальник групи цивільно-військового співробітництва 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Наталія Мещерякова. Вона говорить, що належить до групи ризику, “оскільки часто зустрічається з місцевою владою та цивільними”.

Також у групі ризику командний склад батальйонів, адже його учасники багато спілкуються всередині – щодня мають об’їжджати всі позиції.

Аби охопити як найбільшу кількість військових, волонтери організували роботу трьох екіпажів. Два працювали на сході – впродовж дня збирали аналізи та щовечора привозили на базу у Часів Яр.

Ще один – курсував між фронтом та приватною лабораторією у Києві. Аби доставити до столиці, волонтери придбали спеціальні холодильні бокси, адже зібрані матеріали мають зберігатися при температурі від 4 до 8 градусів.

“Ми постійно контролювали температурний режим, інакше би лабораторія не прийняла зразки на аналіз. Нам жодного разу не відмовили. І вже за добу-півтори ми мали результати”, – говорить Римарук.

Усі 500 – негативні. “Тому спокійно можемо говорити про обстановку на фронті”, – додає він.

Окрім того, військові розповідають, що до них почали надходити перші експрес-тести з “китайського літака” – за даними штабу ООС, від Командування медичних сил ЗС України на фронт надійшли 2 тисячі швидких тестів. Хоча й говорять, що вони не надто надійні, від них ніхто не відмовляється.

Тим часом і фонд “Повернись живим”, і невелика волонтерська група Тетяни Руденької щодня намагаються контактувати з військовими медиками на передовій, аби тримають ситуацію на контролі. І якщо виникатимуть потреби – допомагатимуть. Хтось домовлятиметься про малі партії антисептику, хтось – повезе дорогі тест-системи в зону ООС.

Масочний режим

Наразі головне для військових – не захворіти та зменшити кількість можливих випадків захворювання на COVID-19. Тому у Збройних силах віднедавна діє особливий режим – як на фронті, так і у тилу.

“У нас у частині віднедавна скасували шикування на плацу – про присутність доповідають командири. Вони ж спонукають частіше робити вологе прибирання, а у туалетах посипати хлоркою – від неї аж очі виїдає.

На вході до частини усім міряють температуру. Для цього стоять медики у засобах захисту. Якщо у когось підвищена – від 37С або наявні інші симптоми захворювання – мають оперативно доповідати командиру”, – розповідає військовослужбовець з однієї з частин у Житомирській області.

Окрім того, солдатам-строковикам заборонили йти у звільнення та зустрічатися з рідними.

“У кожного вимагають наявність дезінфікуючого засобу, маски та одноразових рукавиць. Прізвища тих, у кого вони відсутні, мають доповідатися командиру. Звісно, усім цим ніхто у тилу не забезпечує. Але у медичній частині видають марлю, тож жінки шиють їх самостійно – собі і військовим-чоловікам”, – розповідає армієць.

Міряють температуру і в розташуванні військових на сході, медики ведуть спеціальний журнал.

“Окрім того, автівки, які їздять у регіоні, обробляють хлоркою. А ще – заборонені відрядження та відпустки. Люди, які нещодавно повернулися з відпустки, зараз спочатку потрапляють в ізолятор, адже могли привезти заразу”, – уточнює волонтер.

“В армії найлегше організувати протиепідемічні заходи, – вважає військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов. – Це ми з вами можемо сперечатися, чи носити маски, а там – наказ є наказ, а контроль – контроль”

Проте за словами виконавчого директора благодійного фонду “Восток SOS” Костянтина Реуцького, з дисципліною, а точніше – пильністю в армії поки проблеми.

Він щойно повернувся зі Сходу, де у складі моніторингової місії побував на прифронтових містечках Луганської області, та говорить, що військові не надто дотримуються карантинних заходів – незважаючи на всі заборони контактують з цивільними.

“По-перше, вимушено: частина медичних частин окремих бригад розташовані у приміщеннях цивільних лікарень, тож до військових медиків йдуть місцеві пацієнти і підуть ще більше – лікарі ж не будуть відмовляти їм, – розповідає Реуцький. – По-друге, з необережності: військові їдуть до магазинів, де спілкуються з місцевими. Тож мають бути застосовані більш жорсткі карантинні заходи”.

Реуцький упевнений: треба посилювати контроль – і не за цивільними, а військовими. І для цього не варто перекривати дороги, а лише ввести заборону на контакти з місцевими. А надто тому, що навіть у маленькі прифронтові міста повернулися достатньо людей з інших країн, у яких зафіксовані випадки коронавіруса.

В одній з бригад визнають, що є велика спокуса вийти за межі розташування у тих підрозділах, які розташовані у населених пунктах. А таких більшість.

Військові часто отримують посилки на “Новій пошті”, які надсилають рідні, їм постійно треба купувати цигарки у магазинах. Але зараз у бригадах намагаються складати списки і визначати обмежене коло осіб, які можуть виїжджати у місто, аби купувати необхідне для всіх.

До того ж місцеві у Донецькій області стараються дотримуватися карантину. Приміром, до крамниць пускають по кілька осіб: у менші – по одному, в більші – від трьох до п’яти.

“Дійсно, на початку мені було дивно спостерігати, як легковажно військові ставилися до карантинних заходів. Та й зараз більшість солдат та командирів не відчувають рівень небезпеки“, – продовжує Андрій Римарук.

Так, військовослужбовці кажуть, що вимушені бути у бліндажах поруч один з одним, але це не заважає знати елементарні правила, яких варто дотримуватися: не можна вітатися за руку, треба спілкуватися на дистанції, часто мити руки, не торкатися обличчя.

“Проте поступово військові усвідомлюють – небезпека поряд, всі читають новини, бачать до яких заходів вдається держава та волонтери, – переконаний Римарук. – Тому лише порядок в армії врятує військо від пандемії. І правила карантину більш-менш у підрозділах зараз виконуються. 

Більшість розуміє, якщо одна людина у батальйоні занедужає – з ладу може вийти весь підрозділ. І його ніхто не поміняє, тому що ротації зупинені. До того ж вести 500-600 людей в одному потязі через усю Україну, аби міняти хворих – теж небезпечно. І ніхто цього робити не буде”.

Масочний режим

Наразі головне для військових – не захворіти та зменшити кількість можливих випадків захворювання на COVID-19. Тому у Збройних силах віднедавна діє особливий режим – як на фронті, так і у тилу.

“У нас у частині віднедавна скасували шикування на плацу – про присутність доповідають командири. Вони ж спонукають частіше робити вологе прибирання, а у туалетах посипати хлоркою – від неї аж очі виїдає.

На вході до частини усім міряють температуру. Для цього стоять медики у засобах захисту. Якщо у когось підвищена – від 37С або наявні інші симптоми захворювання – мають оперативно доповідати командиру”, – розповідає військовослужбовець з однієї з частин у Житомирській області.

Окрім того, солдатам-строковикам заборонили йти у звільнення та зустрічатися з рідними.

“У кожного вимагають наявність дезінфікуючого засобу, маски та одноразових рукавиць. Прізвища тих, у кого вони відсутні, мають доповідатися командиру. Звісно, усім цим ніхто у тилу не забезпечує. Але у медичній частині видають марлю, тож жінки шиють їх самостійно – собі і військовим-чоловікам”, – розповідає армієць.

Міряють температуру і в розташуванні військових на сході, медики ведуть спеціальний журнал.

“Окрім того, автівки, які їздять у регіоні, обробляють хлоркою. А ще – заборонені відрядження та відпустки. Люди, які нещодавно повернулися з відпустки, зараз спочатку потрапляють в ізолятор, адже могли привезти заразу”, – уточнює волонтер.

“В армії найлегше організувати протиепідемічні заходи, – вважає військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов. – Це ми з вами можемо сперечатися, чи носити маски, а там – наказ є наказ, а контроль – контроль”

Проте за словами виконавчого директора благодійного фонду “Восток SOS” Костянтина Реуцького, з дисципліною, а точніше – пильністю в армії поки проблеми.

Він щойно повернувся зі Сходу, де у складі моніторингової місії побував на прифронтових містечках Луганської області, та говорить, що військові не надто дотримуються карантинних заходів – незважаючи на всі заборони контактують з цивільними.

“По-перше, вимушено: частина медичних частин окремих бригад розташовані у приміщеннях цивільних лікарень, тож до військових медиків йдуть місцеві пацієнти і підуть ще більше – лікарі ж не будуть відмовляти їм, – розповідає Реуцький. – По-друге, з необережності: військові їдуть до магазинів, де спілкуються з місцевими. Тож мають бути застосовані більш жорсткі карантинні заходи”.

Реуцький упевнений: треба посилювати контроль – і не за цивільними, а військовими. І для цього не варто перекривати дороги, а лише ввести заборону на контакти з місцевими. А надто тому, що навіть у маленькі прифронтові міста повернулися достатньо людей з інших країн, у яких зафіксовані випадки коронавіруса.

В одній з бригад визнають, що є велика спокуса вийти за межі розташування у тих підрозділах, які розташовані у населених пунктах. А таких більшість.

Військові часто отримують посилки на “Новій пошті”, які надсилають рідні, їм постійно треба купувати цигарки у магазинах. Але зараз у бригадах намагаються складати списки і визначати обмежене коло осіб, які можуть виїжджати у місто, аби купувати необхідне для всіх.

До того ж місцеві у Донецькій області стараються дотримуватися карантину. Приміром, до крамниць пускають по кілька осіб: у менші – по одному, в більші – від трьох до п’яти.

“Дійсно, на початку мені було дивно спостерігати, як легковажно військові ставилися до карантинних заходів. Та й зараз більшість солдат та командирів не відчувають рівень небезпеки“, – продовжує Андрій Римарук.

Так, військовослужбовці кажуть, що вимушені бути у бліндажах поруч один з одним, але це не заважає знати елементарні правила, яких варто дотримуватися: не можна вітатися за руку, треба спілкуватися на дистанції, часто мити руки, не торкатися обличчя.

“Проте поступово військові усвідомлюють – небезпека поряд, всі читають новини, бачать до яких заходів вдається держава та волонтери, – переконаний Римарук. – Тому лише порядок в армії врятує військо від пандемії. І правила карантину більш-менш у підрозділах зараз виконуються. 

Більшість розуміє, якщо одна людина у батальйоні занедужає – з ладу може вийти весь підрозділ. І його ніхто не поміняє, тому що ротації зупинені. До того ж вести 500-600 людей в одному потязі через усю Україну, аби міняти хворих – теж небезпечно. І ніхто цього робити не буде”.

Вважається, що саме лікарня в Рубіжному має прийняти перших пацієнтів з коронавірусом. У ній – інфекційне відділення на 30 ліжок. Головний лікар допускає, що може бути ще 20. Але на всіх – один лікар-інфекціоніст. 

За словами Реуцького, влада обіцяє посилити додатковими медиками, але не уточнює, звідки вони візьмуться – не вистачає інфекціоністів та реаніматологів, тож потрібна буде допомога з центру та волонтерів.

Можливу нестачу медиків розуміють і у Збройних Силах – медичне командування вже закликало військовослужбовців запасу, волонтерів, людей з досвідом роботи та студентів-медиків, які готові допомагати у кризових ситуаціях, долучатися до роботи.

Таким чином Міноборони намагається створити кадровий резерв, який буде направлятися до військових шпиталів у разі необхідності.

Медійна ініціатива за права людини