Великдень у гуцульській Криворівні – традиції в умовах карантину (фото)

Що таке розумна віра, жертовна любов, солідарність у час пандемії COVID-19 та як святкуватимуть цього року Великдень на Гуцульщині, журналістам Суспільного розповів настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України, що в Криворівні на Івано-Франківщині, отець Іван Рибарук.

Віра має бути розумною

– Я вважаю, що бездумне ходіння до храму чи будь-яких громадських місць без захисту – це є спокушування Бога. Господь і так несе наші немочі. Може не варто на нього накладати додатковий тягар, щоб він нас – нерозумних – захищав, бо ми хочемо показати, що ми віримо в Бога. Віра має бути розумною. Коли святкуємо Різдво Христове, є такий піснеспів. Він звучить так: “Різдво твоє, Христе Боже наш, засвітило нам світло розуму”. Мені здається, що зараз дуже важливе не тільки світло віри, але й світло розуму. Бо віра без діл – мертва. А першим нашим ділом є мислити. Мислити і діяти розумно – це наша дія.

Треба увімкнути режим жертовної любові

– Любити – це оберігати. Любити Бога – це також оберігати і його творіння – церкву, людей. Я завжди опираюся на Святе Писання. То для мене головне джерело мудрості. І Апостол Павло у другому посланні до Тимофія сказав такі слова: “Бог не дав нам духа страху, але дав нам духа сили, духа любові і духа розсудливості”. Те, що Бог дав духа любові, ми знаємо, духа сили – також, а про розсудливість треба собі й іншим нагадувати.

Коли ми будемо розсудливі, страх пропаде. Розсудливість допомагає трішки краще мислити, опертися на науку. Розсудливість і обережність – це зараз найважливіше після любові і сили. “Наша сила в немочі пізнається”, – каже Господь. Треба увімкнути режим жертовної любові, а не егоїстичної. Дуже часто ми любимо церкву заради себе в церкві, а не церкву як спільноту. Ми першими повинні подбати не лише про себе, а й про інших людей, щоб не стати для них джерелом небезпеки. Коли ти над цим розмірковуєш, то страх пропадає, з’являється обачність.

Ми солідарні

Слава Богу, в нас у селі безпечно – немає хворих. Але є інший момент – момент солідарності. Солідарності з тими в Україні, хто вже захворів. І ця солідарність важлива особливо для тих людей, хто живе у місті. Бо в Криворівні можна вийти в ліс. Я людям кажу: “В нас найкращий захист – це піти в ліс. Далеко, де нікого нема. А що робити людям у містах?”

Великдень в Криворівні в умовах карантину

– В суботу ми будемо освячувати паску по присілках, віддалених і близьких, щоб зменшити концентрацію людей – одна-дві людини від хати. Бо, скажімо, якщо на присілку 20-30 хат, це не те, коли прийде усе село – з 500 обійсть. Ми мусимо дотримуватися настійливих рекомендацій про зібрання людей. Їх треба виконувати. Це ознака нашої свідомості, а не рабської заляканості. Гірські села – це не рівненькі вулички, якими можна проїхати автівкою і покропити кошики біля будинків. В нас трошки інакше, тому вирішили, що люди приходитимуть до каплички, стоятимуть на віддалі 2 метри один від одного. І це буде безпечне святкове освячення пасок. Я сподіваюся, що люди одягнуться у святкові гуцульські строї. Ми поспіваємо “Христос Воскерес”, і вітальне слово прозвучить. В селі на восьми локаціях святитимемо. Ось так ми Криворівню роззосередили.

“Гріти діда” – традиції Великодня у Криворівні

– Під час Страсного тижня діти заходять у кожну сільську домівку “Гріти діда”. Вони промовляють: “Гріти діда, гріти діда, печіть паски, печіть бабки, за три дні Великдень”. За це їм дають ласощі, хресні батьки – писанки. Діти обходили практично усі обійстя в селі. Зараз цього немає. Я рекомендував, щоб вони ішли лише до тих, до кого і так ходять під час карантину, – діда з бабою, сусідів, можливо близької родини.

Ми не будемо правити Хресну дорогу, як завжди ми в церкві правили у п’ятницю. Але я попросив, щоби люди, коли йтимуть до Плащаниці, помолилися біля кожного хреста Хресної дороги і поставили лампадочку. Хай це буде жива Хресна дорога.

Ходіння до Плащаниці. Кожен мешканець хати йде до Плащаниці. Ми цьогоріч поставили умову, щоб в церкві не було більше двох людей одночасно, не цілувати ні Плащаницю, ні ікони, ні хрести. Поклонитися і все. При вході до храму є і антисептики, і вода, щоб помити руки.

Буде скорочене нічне богослужіння. Тримати людей на вулиці нерозумно, бо холодно. Вирішили відправити літургію у вранішній час і посвятити паски тим, хто буде біля храму.

Поливаний понеділок. Я попросив, щоб діти не обливали один одного біля храму, як це звично робилося. В нас ще є така добра традиція – забави біля церкви. Їх також не буде. Але я попросив, щоб усі люди йшли дзвонити в дзвони. Щоб три доби в нас дзвони дзвонили. Таким чином ми постійно сповіщатимемо про про величне свято Вознесіння Господнє.