Одна з найважливіших речей для авіації на війні — таємний підліт до цілі. Однак, провернути такий трюк у Другу світову війну було ще вкрай складно через стрімкий розвиток радарів і засобів ППО.
Адже саме в цей час візуальний метод виявлення ворожої авіації фактично повністю поступився місцем автоматизованим системам пошуку, пише Голос.if.ua з посиланням наPinterest.
Авіація в свою чергу почала йти на додаткові хитрощі, щоб залишатися непоміченою якомога довше.
Під час Другої світової війни для виявлення літаків стали широко застосовувати радіолокаційні станції. Загальна суть такого методу виявлення об’єктів досить проста: станція випромінює радіохвилі, які відбиваються від запеленогованого об’єкта і летять назад, де їх ловить приймач. Чи потрібно говорити про те, що радар, що дозволяє знаходити літаки за десятки і навіть сотні кілометрів, це такий же ривок по відношенні до візуального методу виявлення, як винахід двигуна внутрішнього згоряння відносно навіть нашвидшого бігу.
Розкидалися зі спеціальних камер.
Радари швидко стали головною проблемою військової авіації. Для того, щоб залишатися непоміченим якомога довше і успішно виконувати поставлене завдання, льотчикам і їх командуванню довелося йти на нові хитрощі. Перше, що почали робити — літати якнайнижче з використанням карт місцевості. Однак, такою розкішшю міг займатися далеко не кожен літак. І ось 24 липня 1943 року Королівські ВПС Великобританії під час нічного нальоту на Гамбург використовували нову методику протидії РЛС — «ВІНДОУ».
«ВІНДОУ» — це спосіб придушення ворожих радарів за допомогою скидання величезної кількості смужок фольги (металізованого паперу). На підльоті до зони бомбардування британські літаки розсипали ці смужки в небі. В результаті вони (також, як і літаки) починали відбивати радіохвилі, створюючи на екранах німецьких радарів величезні «засвітки», яскраві порожні області, які створювали перешкоди і не дозволяли виявляти літаки. Ефект від застосування нового методу був просто приголомшливим, РЛС Рейху були фактично паралізовані.
Використовуються донині.
Як вже можна було здогадатися, методика «ВІНДОУ» стала предтечею сучасних дипольних відбивачів, які використовуються в авіації донині на ряду з засобами інфрачервоної протидії (тепловими пастками). Принцип роботи дипольних відбивачів з 1943 року практично не змінився. Це все ті ж смужки фольги або відрізки металізованого скловолокна, які вистрілюють пачками з літака з метою створення радіоперешкод.
Завдяки відбивачам втрати літаків скоротили в чотири рази.
Свого часу відбивачі дозволили скоротити втрати британської авіації в 4 рази. Примітно, що перший час не могли зрозуміти, що взагалі відбувається. Тривало це до тих пір, поки один з фермерів не приніс солдатам дивні смужки фольги, які впали на його ділянку вночі. Втім, також як «ВІНДОУ» свого часу стали відповіддю на стрімкий розвиток радарів, нові методи виявлення літаків стали відповіддю РЛС на створення дипольних відбивачів. В наш час з подібного роду перешкодами виходить боротися з різним ступенем ефективності за рахунок використання радіохвиль різної довжини.
