Гречка в Україні може стати дефіцитом

Досі громадяни не забули про стрімке подорожчання гречки у 2016 році. Зараз розгортається нова хвиля підвищення вартості крупи. Це пов’язано з тим, що в Україні за останні 20 років у 10 разів зменшилися посівні площі під культурою. Їх продовжують скорочувати щороку. Тому відбулося зменшення виробництва гречки. Вона — нішева культура, яка має обмежений попит на світовому ринку. Українські агрохолдинги відмовилися від виробництва. Зараз гречку вирощують середні та невеликі підприємства. Але через цінові “гойдалки” ринок не прогнозований. При високих доходах цього року ніхто не гарантує виробникам, що вони не отримають ще більші збитки наступного. Водночас у нас відсутня державна політика з підтримки виробництва нішевих культур. Сьогодні дешевий сегмент гречки – 30-35 грн/кг. Торік цю ж крупу продавали по 10-15 грн.

На підсвідомості українця гречка має найбільшу цінність серед усіх інших круп. Наприклад, політик, даруючи гречку, намагається сказати виборцю, що цінує і поважає його. З іншого боку, гречка – традиційний продукт. Коли крупа починає стрімко дорожчати, люди намагаються закупити її про запас. Так почуваються спокійніше.

Це середній споживач, який вихований на традиціях споживання гречки з дитинства. Він купуватиме її, незважаючи на цінові гойдалки. Щоправда зростання ціни більше 30 гривень за кілограм призвело до того, що об’єми продажів крупи скоротилися. Країна втрачає як гречкосіїв, так і споживачів гречки. Часто її замінюють дешевшими аналогами, або новими незвичними для нас видами круп. Завжди залишаються традиційні макарони, перловка, рис, ячмінна крупа. Однак вони не можуть повноцінно замінити гречку. Вона не містить глютену, має підвишенний вміст рутину, працює як радіопротектор. Також корисна для хворих на діабет, бо тільки гречаний склад вуглеводню розкладається повільно з меншою кількістю цукрів. Особливо це стосується зеленої гречки.

Останні три роки на український ринок масово потрапляла російська гречка. Її завозили через Казахстан і маркували як казахську. У Росії собівартість гречки була низькою, тому місцеві виробники поступово захоплювали наш ринок. Фактично цілеспрямовано вбивали цю галузь в Україні. Це один із елементів гібридної війни РФ з Україною.

Водночас з початку пандемії коронавірусу Росія та країни Євросоюзу запровадили обмеження на імпорт гречки, жита, льону, часнику, цибулі. Заборона діяла до 30 червня 2020 року. Поки її не продовжували. З іншого боку, перехідні запаси гречки, які Росія могла поставити на український ринок, закінчилися. Також у країни надзвичайно висока внутрішня ціна. Гуртові поставки у середньому пропонують по 25-28 гривень за кілограм. Це фактично як у нас. Тобто фінансові передумови, щоб завозити російську гречку в Україну, відсутні.

Крім Росії та Казахстану крупу ще можемо поставляти з Польщі. Завозити гречку з Китаю не маємо можливості. Водночас у Китаї, Японії, Індії споживають зовсім інший вид крупи – гречка татарська. Ми їмо гречку звичайну. Використовуємо її насамперед як круп’яну культуру. На Сході переважно споживають вироби з гречаного борошна.

Для кожної господині на першому місці смакові критерії гречки. Тому обрати найкращу можна тільки після того, як спробуєш. За останні три роки через ввезення в Україну великої кількості імпортної гречки якість крупи на прилавках магазинів погіршилася. Російська гречка не завжди відповідала державним стандартам, навіть по механічним показникам — мала зайві подрібнення, засмічення. Водночас крупа українського виробництва має набагато вищу якість. Треба орієнтуватися на торгові марки, які продають гречку вітчизняного виробництва. Насамперед, це “Сквирянка”, “Білоцерківський хлібопродукт”.

Ціна крупи залежить від виду. Дорожче коштує, наприклад, зелена гречка, вирощена за органічними технологіями, чи продукція під марками, які ретельно слідкують за якістю. Сьогодні дешевий сегмент гречки – 30-35 гривень за кілограм. Торік цю ж крупу продавали по 10-15 гривень. Треба розуміти, що це російська продукція.