Cім фактів про реконструкцію занедбаного готелю «Дністер» у центрі Івано-Франківська (відео+фото)

Готель з претензією на п’ять зірок та водночас – на статус одного із найскандальніших реставраційних об’єктів в Івано-Франківську.

Про це повідомляє щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на Версії.

Мова йде про Дністер. У ньому передбачено 50 номерів, два з яких тематичні – бо тут в свій час проживали знаменитий телепат Вольф Мессінг та австрійсько-американська кіноактриса, винахідниця Хеді Ламарр.

Частина франківців обурюється змінам – мовляв готель став на поверх вищим, годинник і фасад не такі, як були. Останньою краплею стало заскління колонади – через це навіть влаштовують пікети. А ще в мережі поширюють інформацію, буцімто з території колонали здерли цінну австрійську плитку.

Від Акту Злуки до занепаду

Нинішню будівлю «Дністра» звели у 1913 році на місці найдавнішого в місті готелю «Центральний». Проект розробив архітектор Фредерік Януш. У центрі міста постала імпозантна чотириповерхова кам’яниця з двома парадними фасадами, великими мансардними приміщеннями та вежею із годинником. Неповторності їй придала колонада – частина залізобетонного каркасу вздовж вулиці Шевченка. Будинок став одним із перших залізобетонних у місті. У ньому розмістили готельні номери, ресторан, кафе та третій у Станиславові кінотеатр. Комплекс назвали «Австрія».

Під час Першої світової готель перейменували на «Жорж». А за часів ЗУНР – на «Одесу». Саме тут 3 січня 1919 року була прийнята знаменна ухвала про об’єднання ЗУНР з УНР.

За Польщі готель носив назву «Варшава».

За радянщини готель з рестораном двічі перейменовували. Спочатку вони називалися «Спартак», а від початку 1960-х – «Дністер». Та ще й в цей час будівля готелю суттєво перебудовувалась – змінювався як вигляд фасаду, так і перекроювались внутрішні приміщення.

Та останніми роками будівля занепадала – сіра примара, хоч і з багатою історією, мало нагадувала про велич епохи ЗУНР, тож, на жаль, перестала приваблювати туристів.

У 2016 році готель закрили на реставрацію, яка триває й досі.

«Проектанти нам сказали, що ми фактично відбудовуємо готель. Бо залишилася лише одна передня стіна. Всі бокові стіни були зруйновані, знесені. У нас є всі фотографії, відео. Тепер вони всі нові, монолітні. Вони сказали, що неправильно вкладати такі великі кошти і не зробити щось для міста. Тоді ми з проектантами придумали зробити музей, пам’ятку історії, куди будуть ходити люди, бо їм там буде цікаво знайомитись з життям краю. І нас це дуже зацікавило», – розповідає готельєр та підприємець Мирослав Бойко.

Зупинимось на найбільш обговорюваних в мережі питаннях.

Надбудований поверх

Поверховість готелю Дністер дійсно зросла. Власники цього й не заперечують. Однак, переконують – вони не гналися за номерним фондом. Ще один поверх необхідний, бо в будівлі за старим проектом не було передбачено всіх необхідних комунікацій.

«В самому готелі на кожному поверсі був один туалет і для жінок, і для чоловіків. І так само – одна душова. Але це було зроблено за радянської влади, бо тоді цілий готель був перекроєний. Номери не відповідали тим номерам, які були в готелі Австрія. Ми надбудували один поверх, але тут є всі комунікації. Раніше ми тепло брали від поставщика. Не може готель бути залежним від того, чи місто дасть тепло і гарячу воду. Тому постало питання побудувати свою котельню. Комунікації повинні бути сучасними. Тому ми змушені були підняти дах для комунікацій», – розповідає Мирослав Бойко.

Тепер, за словами власників в готелю, разом з котельнею й системою охолодження тут діє система «розумний дім». Тобто, можна відкрити всій номер з вашого мобільного пристрою. Накрутити собі температуру номера, гуляючи по галереї в колонаді, або п’ючи каву на терасі.

Фасад

Колір фасаду, переконують власники, саме такий, який задумував перший архітектор готелю. Бо за радянської влади зовнішні стіни перештукатурили.

«По стінах – наші місцеві реставратори, які знімали нашарування штукатурки, а хто старший пам’ятає, як колись брали відро цементу з піском й мітлою штукатурили будівлі. Отака кромка робилася комуністами тут. Ці нашарування були тут десь до двох сантиметрів. Наші реставратори працювали тільки півтора року на зовнішніх стінах. І коли вони дійшли до фарби, яка була нанесена ще на початках будівництва цього об’єкту, якраз ця фарба була зафіксована, як така, яку використовував архітектор Януш. Коли ми робили реставрацію балконів й знімали нашарування чорної фарби, яка була за радянської влади, ми дійшли до яскраво зеленої фарби і дійшли до елементів золотої фарби. Тобто, золото на цих візерунках було», – продовжує Мирослав Бойко.

Тож коли побачили, який був колір, поставили собі за мету нанести сучасні матеріали, які б служили багато років.

Годинники та вежа

В 1997 році пожежа знищила вежу, годинники та майже весь верхній поверх. Щоб відновити годинники, підприємець спочатку звернувся до львівських майстрів, та результат йому не сподобався. Тож вирішили звернутися до столичних спеціалістів.

«Передню частину зробили спеціалісти з київського заводу, а механізм привезли зі Швейцарії. Тому, годинники за три роки від часу, як ми їх відкрили, ні разу не зупинились чи підвели з часом. Ці годинники синхронізовані через GPS, тому вони не відстають один від одного», – похвалився Бойко.

Щодо самої вежі, власник каже, що під час роботи підняли всі архівні документи. І зізнається, що зараз вежа дещо змінена, тут з’явились вентиляційні решітки, бо вони просто необхідні.

«Ми зробили її з сучасних матеріалів, щоб було довговічно», – переконує готельєр.

А от ліпнину на вежі реставрував архітектор Роман Бончук.

Колонада – галерея

Каталізатором невдоволення деяких франківців стало повідомлення про засклення колон готелю. Лунали навіть гасла, що в містян крадуть громадський простір. Підприємець демонструє документи, згідно з якими територія колонади належить готелю.

«Компанія «Надія» є власниками даної споруди більше 17 років. З моменту придбання споруди в американсько-українського підприємства ми викупили цю споруду разом з підколонним простором. В документах значиться, що підколонний простір може бути використаний під потреби готелю. Ми 17 років платимо податки за підколонний простір. Ми в жодному разі не мали намір забрати під потреби готелю цей простір. Ми хотіли використати його під потреби мистецтва, творчості і краси. Бо саме ця краса буде заманювати туристів з усього світу в місто Івано-Франківськ і в наш готель», – розповідає Маргарита Бойко, генеральний директор фірми «Надія».

Та навіть пропри цей факт, за словами власників, вони не планують перешкоджати містянам прогулюватися колонадою.

«Тут буде 5 дверей, через які мешканці можуть пройти в будь-який час – чи це літо, зима чи весна. Чому ми засклили панорамними вікнами? Щоб захистити від погодних умов і щоб галерея була круглорічною. За галереєю буде чотирьохметровий тротуар, далі автостоянка, де не планується жодного літнього майданчика, бо для нього є дахові приміщення. З будь-якої точки мешканець може попасти і насолодитись мистецтвом», – продовжує Маргарита.

Власники переконують, що облаштують колонадну арт-галерею таким чином, що до неї не лише буде доступ з кількох напрямків, – зручними в’їзди будуть для мамів з колясками та людей з обмеженими можливостями. А сам простір служитиме площадкою для митців. І, за словами готельєрів, кожен художник, скульптор чи навіть театрал зможе безкоштовно користуватись цією локацією для презентації своїх творів.

«Гарантуємо, що ця галерея залишиться такою як є. Ніхто її не планував змінювати», – переконує Мирослав Бойко.

Австрійська плитка на місці

«Цю підлогу ми залишаємо», – запевнив Мирослав Бойко.

«В колонаді автентична плитки збережена. Бо багато було запитань чи ми зняли її. Звичайно, ми її залишили, як і все цінне в даній споруді. Ця територія колонади є приватною, бо 17 років тому разом з будинком було придбана і ця територія», – додала Маргарита Бойко.

Якщо дійде до суду…

Готельєр переконує, що має дозвіл ДАБІ і всі роботи проводяться згідно чинного законодавства.

«Юридично ми виконуємо все згідно закону і жодних порушень нема. Якщо справа дійде до суду, щоб ви знали, що в цій справі буде виграш згідно проекту, те що ми зробили колективно. Що стосується моральних цінностей? Архітектори сказали – давайте зробимо. Це ж дуже визначний об’єкт. Давайте ми зробимо цей об’єкт таким, бо є багато музеїв де ходять – готель-музей, в яких ходять постійно безперестанку. Тут повинні проходити всі екскурсії, тут є історія, тут можна переночувати, поїсти, тут можна поспілкуватись, вирішити різні справи. З такої позиції ми виходили. Поки що 5-ти зіркових готелів в нас в місті нема. П’ятизірковий готель з такою галереєю, з таким спілкуванням містян – такої можливості нема – це є одна така можливість в нас в місті. Готель – арт-галерея – це дуже хороша ідея. Це прорив, родзинка на яку чекає Івано-Франківщина. Повірте, можливо наше опущення, що ми не спілкувались раніше. Але це родзинка для наших дітей, внуків, правнуків», – додає Мирослав Бойко.

Власники кажуть, що їх просять залишити арт-галерею. Проте, якщо ж громадськість скаже, що такого об’єкту місту не потрібно – то не підуть проти волі людей.

«Я поважаю будь-яку точку зору. Ми хочемо сказати, що ми йдемо на зустріч. Треба це громаді міста? Ми це залишимо! Не треба? Ми зробимо так, як хоче громада! І так буде! Як скажуть люди – це наша остання позиція! Рішення громади для нас – святе. Громади, а не окремих груп. Бо ми це для громади робимо. Ми сприймемо будь-який вирок. Хоча, документально все на нашому боці. У документах зазначено, що простір під колонадою належить готелю і для потреб готелю. Але ми підемо на зустріч громаді», – переконує пані Надія, власниця готелю Дністер.

Тож підприємці звертаються до архітекторів міста, щоб ті подали свої пропозиції.