Народні прикмети 25 квітня – що не можна робити

На шостий тиждень Великого посту розпочинається Вербний тиждень, що завершується православним святом. Тож, 25 квітня ми святкуємо Вербну неділю.

Про це інформує щоденна онлайн-газета Голос ІФ з посиланням на ТСН.

У цей день святять вербу. Зранку на Богослуження сходяться всі, бо “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути її по кілька “котиків” – “щоб горло не боліло”.

Крім цього, існує ще багато різних традицій яких дотримувалися наші предки. Gazeta.ua зібрала для читачів головні звичаї 25 квітня.

За народними повір’ями, якщо у Вербну неділю тепло і сухо, то буде багато фруктів. Якщо вітряно – то чекали холодного літа.

У Вербну неділю не можна прибирати в будинку і працювати, не можна шити, прати, вишивати, не рекомендують займатися фізичною працею, також заборонено лаятися, лихословити й бажати комусь зла.

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. “Гріх ногами топтати свячену вербу”, а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Як вперше навесні виганяють скот на пасовисько, то конче свяченою вербою – “щоб нечисть не чіплялася до тварин”. Більше того, викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – “щоб град зупинився”.

Верба має велике значення в народній медицині. Коли хворіють люди або тварини, то знахарі варять свячену вербу разом з цілющими травами і напувають тим варивом хвору людину чи тварину. Виваром свяченої верби мочать голову і цим лікуються від болю голови. Лікуються свяченою вербою і від пропасниці та ревматизму, збивають нею гарячку. Товчене листя з верби кладуть на рани, а горшку, настояну на її листі, п’ють проти шлункових захворювань.

Чудодійні властивості верби:

Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;

Вербу кладуть після освячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;

Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься – дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться;

Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;

Вербою в давнину відводили грозові хмари – кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;

Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;

Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік.