Як на Франківщині подружжя відновлює єврейські цвинтарі (відео+фото)
10 років Марла Раучер Осборн разом з чоловіком Джеєм відновлюють та впорядковують єврейські кладовища у Рогатині, що на Прикарпатті.
Про це повідомляє щоденна онлайн – газета Голос ІФ з посиланням на Суспільне.
Їх зруйнували під час німецької окупації у 40 роках XX століття. Для вшанування та збереження пам’яті подружжя планує збудувати меморіал у формі зірки Давида.
Кореспондентка Суспільного дізнавалася у Марли історію, що надихнула жінку повернутися в Рогатин та розпочати відновлення єврейських цвинтарів.
Ми зустрілися з Марлою у день її народження, який вона вирішила провести за впорядковуванням кладовища. Тут, з її слів, вона відчуває себе на своєму місці. Сьогодні прибирають нове єврейське кладовище, каже Джей Осборн. Знаходять надгробки, які вкорінилися в землю.
“Коли ми живемо у Львові, часто їздимо сюди на кладовища. Це — майже як наш дім. Це звучить дивно, але ми вважаємо, що це добре, бо це місце має охайний вигляд, і люди за кордоном пам’ятають, яке це важливе місце для єврейської громади, для тих, хто тут живе, — розповідає Джей Осборн. — На новому цвинтарі було багато чагарників, дерев. Чотири роки тому ми поприбирали це кладовище, і сьогодні викорчовуємо пеньки.
Вперше в Україну Марла Раучер Осборн приїхала у 2008 році у пошуках власної історії. Перед Першою світовою війною її бабуся разом з батьками виїхала з Австро-Угорської імперії — містечка Рогатин — у Нью-Йорк. Сьогодні Рогатин розташований на Прикарпатті, а онука повернулася до нього, щоби віднайти могили та зібрати спогади про своїх предків. Згодом — це переросло у справу життя. Марла створила організацію “Єврейська спадщина Рогатина” та разом з чоловіком відновлює єврейські кладовища.
“Я приїхала у Рогатин, тому що я, як сімейний історик, збирала спогади, фото та історії. Це не тільки, щоб поговорити з людьми, але й побачити, звідки є моя родина. І це — важливо для нас”, — каже Марла Раучер Осборн.
Прадід Марли Ісаак Горн жив у центрі Рогатина та мав шість сестер і двох братів. Лише дві сестри – Броня та Джут – пережили Голокост, тому що емігрували до Палестини.
Після завершення Другої світової у місті залишилися приблизно 50 євреїв, каже директорка історико-краєзнавчого музею “Опілля” Ольга Блага. До цього їх було приблизно три тисячі.
На цьому цвинтарі також поховані й родичі Марли Раучер Осборн.
“Це – насамперед було потрібно мені, щоб відвідати місце, де народилася моя бабуся, побачити, що тут було. А тут була потужна єврейська спільнота. І за роки ми будуємо певні мости між українцями з Рогатина і євреями зі США, Ізраїлю, Канади, Австралії — з тими, чиє коріння — з Рогатина. Я намагаюся налагодити зв’язки, що втратилися між ними, які колись жили разом тривалий час”, — каже Марла Осборн.
У команді організації “Єврейська спадщина Рогатина” є місцевий житель Василь Юзишин. Він допомагає налагоджувати стосунки з містянами та облагороджувати цвинтарі.
“Я дуже радий їм допомогти та відчуваю, що щось докладаю до цієї історії, її збереження, піклування про це місце”, — говорить Василь Юзишин.
На старий цвинтар люди приносять залишки надгробків, які колись використовували для будівництва доріг чи будинків, каже Марла. Є жорно, яке зробили з могильної плити, а один надгробок слугував для заїзду в будинок.
“Багато поколінь євреїв поховані тут. Кладовищу приблизно 400 років”, — розповідає Марла Осборн.
Орнаменти на могильних плитах — це підказки для дослідників, каже Марла Осборн. Під час роботи на цвинтарях зустрічаються зображення тварин: левів, риб, птахів. Вони символізували померлого або чимось були споріднені, адже за єврейським законом людей не можна було зображати на надгробках.
“Ви можете побачити на плитах багато дерев, квітів і рослин. Часто дерева — зламані. Це означає, що людина померла дуже молодою”, — каже Марла Осборн.
Серед знахідок є одна важлива — зображений ріг, що пов’язаний з родинним прізвищем Марли — Горн (з німецької перекладається як “ріг”).
“Емблемою Рогатина є ріг. І я шукала це, тому що родина Горн жила тут дуже-дуже багато років, вела бізнес. І це — єдиний фрагмент, на якому ми зустріли ріг оленя. Тож коли ми його знайшли, Джей сказав: “Так, нарешті! Це буде нашою емблемою організації “Єврейська спадщина Рогатина”, — пригадує Марла Осборн.
Про єврейську громаду нагадує й архітектура містечка. Серед цих будинків була й пекарня родини Горн, але запах хліба змінив запах крові. У Рогатині в 40 роках відкрили гето, людей туди привозили звідусіль. Сьогодні там розташована спеціальна школа-інтернат.
Є на околиці міста і дві братські могили. Від 8 до 10 тисяч євреїв знищили у Рогатині у часи Другої світової, каже директорка історико-краєзнавчого музею “Опілля” Ольга Блага.
“Наприклад, у березні 1942 року за одну ніч було вбито у Рогатині 3,5 тисячі євреїв. Пізніше приблизно тисячу вивезли у табір Белжець. Вже влітку 1943 року місто оголосили “юденфрай” — вільним від євреїв”, — говорить Ольга Блага.
Нащадки тих єврейських сімей, які колись жили у цьому містечку, часом звертаються у музей “Опілля” чи до “Єврейської спадщини Рогатина”, щоб дізнатися більше про своє коріння або віднайти місце поховання.
Для вшанування та збереження пам’яті людей, які поховані на єврейських цвинтарях, подружжя Осборн планує створити меморіал у формі зірки Давида.
Повністю розмову з Марлою Осборн слухайте у десятому епізоді “Про що розкажуть мацеви? Історія Марли Раучер Осборн”.
Суспільне Карпати запустило генеалогічний подкаст “Про ПраКорені”. Слухайте на платформах Soundcloud Apple Podcasts та Google Podcasts.
Якщо ви вперше зайшли на YouTube канал Голос ІФ не забудьте підписатися щоб знати першими найгарячіші новини Івано-Франківська та області, про які вам не розповідають інші ЗМІ!
Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636.