«Люди виходять на протести у Москві, бо хочуть голосувати за того, за кого хочуть» – Соболь

Журналіст проекту Радіо Свобода «Настоящее Время» у співпраці з «Голосом Америки» Тимур Олевський встиг коротко поговорити із Любов’ю Соболь, яку російська поліція затримала, як тільки вона вийшла на вулицю зі свого штабу 3 серпні 2019 року, щоб вирушити на акцію протесту на Бульварному кільці Москви через відмову у реєстрації незалежних кандидатів на виборах до Думи російської столиці. Соболь – одна із тих незалежних кандидатів в думи Москви, яким було відмовлено в реєстрації. На знак протесту проти відмови в реєстрації Соболь вже 21-й день тримає голодування. До дня чергової масової акції 3 серпня Соболь була чи не єдиною із відомих незалежних кандидатів, хто до того часу уникнув адміністративного арешту.

– Розумію. І що? І що мені тепер робити?

– Ризик дуже великий.

– Ризик завжди був великий, Тимур. Чи тобі про це не знати? Він був великий, коли я у 2011 році приходила на роботу до Навального.

– Якщо тебе зараз затримають, то люди взагалі залишаться без осіб, які були б всім відомі.

– Люди виходять не за мене, вони виходять за себе. Вони хочуть мати можливість бачити свого політичного представника на виборах. Мені здається, їм навіть за великим рахунком все одно, хто це буде.

[Важливий] сам принцип: що ми є, наші підписи визнали недійсними, але ми збирали ці підписи, або наші друзі і знайомі їх збирали, а нам кажуть, що нас немає.

Як це так? Ми є і ми хочемо, щоб ми мали можливість голосувати за того, за кого ми хочемо, а не хоче мерія. Люди виходять з-за цього.

Є, напевно, якісь симпатії щодо мене, Іллі Яшина, Дмитра Гудкова, Івана Жданова, але люди виходять тільки за ідею. Під кийки неможливо виходити за гроші або за когось іншого. Люди виходять за себе.

– Тебе просили припинити голодування? Дзвонили з мерії (Москви)? Дзвонили з адміністрації президента?

– Ні, з мерії мені ніколи не дзвонили, жодного разу.

– Тобто крім близьких ніхто не просить?

– Один раз Памфілова (Елла Панфілова, голова ЦВК Росії – ред.) попросила, але я вважаю, що це величезне лицемірство з її боку. Я стрималася, щоб не відповісти їй.

– Ти розумієш, що ти себе вбиваєш?

– Ні, я не вважаю, що я себе вбиваю. Я вважаю, що я займаюся тією справою, в яке я вірю. Я вважаю, що я роблю її правильно.

Я вважаю, що всю нашу країну вбиває Путін – це просто повільна смерть.

Як сказав Навальний, відповідаючи на питання про моє голодування, тому що прихильники тиснули на нього, поки він не був під арештом, щоб я припинила (і ще психологічний тиск чинить на мене, незалежний кандидат, мій чоловік, вимагаючи, щоб я припинила голодування, – щогодини, напевно) – так ось, Навальний сказав, що ми знаходимося у великій в’язниці.

Як люди в тюрмі розкривають вени від безвиході, від відчаю, так і тут. Так і є.

Вчора оголосив голодування мій колега Іван Жданов і один із заарештованих у справі про нібито масові заворушення. Люди доведені до відчаю.

– Якщо на Заході стане відомо про тебе (ось HBO тебе сьогодні знімали, BBC), це якось допоможе твоїй безпеці?

– Я думаю, що нашій спільній безпеці, безпеці всіх людей, які хочуть добитися демократичних змін у нашій країні, звичайно, допомагає тільки публічний розголос і суспільна увага.

Це не стовідсоткова гарантія, але, звичайно, всі ці мерзенні справи ці шахраї і фальсифікатори звикли робити в тиші.

– Ти розумієш, що зараз мова йде про те, що теоретично тебе можуть почати примусово годувати у в’язниці, якщо тебе заарештують. Ти думала, що ти будеш робити в цьому випадку?

– Я розумію це. Оголошуючи голодування, я розуміла, на що я йду.

Я більше переживаю за Олексія Міняйла. Він тримає голодовку разом зі мною, 21-й день, і вчора він був поміщений під варту. Мені повідомили його адвокат, його родичі, що його попросили відмовитися від голодування, але він сказав, що відмовиться, коли я відмовлюся. Для мене це важкий фактор – набагато важче, ніж власне вимушене годування.

Я ж знаю, що Міняйло ні у чому не винен, йому навіть не пред’явили вчора якісь фото- або відеодокази, на підставі чого його заарештували. Тому що їх просто немає: він майже весь день сидів у Хорошевському суді поруч зі мною.