“Все одно чекаю, що він повернеться”. Сповідь матері, спогади знайомих про захисника з Прикарпаття Романа Дубінського (фото)

 40 день після загибелі бійця Романа Дубінського його матір виконала останню обіцянку — зробила татуювання — квітку-ромашку та надпис: “Герої не вмирають”. Прикарпатець Роман Дубінський загинув у перші дні повномасштабного вторгнення при обороні Києва — 26 лютого. Це була одна з перших втрат на Івано-Франківщині у великій війні. 

Яким запам’ятався Роман Дубінський, про що мріяв 19-річний юнак та про пережиття втрати матір, друзі та наставники юнака розповіли Суспільному,  інформує щоденна онлайн – газета  Голос ІФ.

Останнє SMS: “Люблю тебе, синочку…”

Востаннє сина матір Анна Роздільська бачила 6 жовтня о 6:00, коли проводжала в армію. Опісля не вдавалося приїхати через карантинні обмеження. Син прослужив 4 місяці 20 днів, коли у його військову частину прийшли російські окупанти.

Далі — спогади матері про останню розмову напередодні загибелі Романа.

“25 числа (лютого — ред.) опівночі ми з ним переписувалися. Я ще йому написала два останні речення: “Люблю тебе, синочку. Кожна мить з думкою про тебе”. І писала цю фразу, і так мене сльози душили. То він ще прочитав. А потім його найкращий друг, у президентських військах служить, їх разом забрали, мені розповідав: “Росіяни прорвали блокпости та увійшли в Київ. Їх усіх підняли на підтримку блокпостів і Ромчикову частину підняли теж. І коли вони виходили з частини на підтримку блокпостів, то ворог уже був під частиною, і розстріляв усю колону”.

“Кіт Муркусь наче попереджав про загибель сина”

Тієї ночі, коли загинув син, каже Анна, вони разом з мамою спали міцно. Проте їх тричі будив кіт Муркусь, якого колись виходжував від недуги Роман.

“У нього кіт був, та чого був. Є. Він до нас приблудив. У нього був перебитий хвіст, то довелося відрізати. Він у нас, як кролик. Якось він підчепив інфекцію і був при смерті. Я думала усипляти, але Ромчик скричався на мене і сам його виходив, робив уколи, промивав рану.

І поки Романа не було, він спав на його місці. І тієї ночі він спав там. Десь о 6:00 кіт почав дзвонити Ромчиковими медалями. Виходить, коли почалася війна, то ми не спали, кожні чотири години переписувалися із сином. А тієї ночі ми так міцно спали, а кіт нас збудив.

Так десь через 15-20 хвилин кіт знову задзвонив, а десь о 7:00 Муркусь задзвонив так сильно, що ми з мамою встали та почали поратися.

Я глянула, що син вночі був у мережі, і вже ніби щось відчула. Написала йому: “Напиши мені, що у тебе все добре”. Та й пішла рубати дрова. І почула у новинах, що вночі напали на якусь військову частину. Прибігла до хати, кажу: “Мамо, перепитай, в якій частині Ромчик служить?” А мама каже: “Та лиши дитину, хай поспить, він — з чергування”. А за декілька хвилин прийшли із селищної ради повідомити про смерть сина”.

Не забудьте підписатися на наш YouTube канал Голос ІФ, дізнавайтеся актуальні новини м.Івано-Франківська та області першими!
Підтримати Голос ІФ: ПриватБанк 4246 0010 0028 2636.